Цифровізація української економіки чимось схожа на похмуру прозу Ірвіна Велша. Обставини аж ніяк не сприяють хепі-енду, але в кінці тунелю все одно маячить світло, від якого стає тепло і приємно.
За оцінками Європейського центрального банку, цифровізація здатна істотно збільшити продажі, залишивши ціни на товари і послуги на колишньому рівні. Крім того, цифровізація дозволяє досить істотно підвищити продуктивність економіки, не несучи таких ризиків для ринку праці, як наприклад роботизація.
Якщо запуск ринку землі, за оцінками Світового банку, здатний додати 1,5% до щорічного зростання українського ВВП, то цифровізація аж ніяк не менший за своїми масштабами стимул для економіки. Тис Петерсен, експерт німецького фонду Bertelsmann Stiftung, впевнений, що економічне зростання, забезпечене цифровізацією, буде розподілено в суспільстві більш рівномірно, ніж зростання, викликане сприятливою кон’юнктурою на сировинних ринках.
Для української економіки цифровізація несе кілька ключових викликів. Україні вже в найближчому майбутньому доведеться визначатися, який стандарт зв’язку покоління 5G потрібен країні. Ймовірно, в світі будуть діяти два стандарти — китайський і західний. Можна припустити, що китайська компанія Huawei докладе всіх зусиль, щоб зайти на український ринок 5G, і запропонує хороші умови.
Водночас ЄС вже відносно давно розробляє єдиний європейський цифровий ринок. Україна — учасник цієї роботи як можливий підписант угоди про стандарти регулювання цього ринку. Ймовірно, приєднання до єдиного цифрового ринку ЄС буде розглядатися як зобов’язання України в рамках угоди про асоціацію.
В Україні існують великі проблеми із захистом персональних даних. Ні для кого не секрет, що нинішнє регулювання цієї галузі не рятує від реальних проблем. У соцмережах повнісінько постів про те, як люди купували щось у невеликих онлайн-магазинах, а буквально наступного дня їх таргетували цифрові шахраї або просто банальна нав’язлива реклама.
Необхідно чітко врегулювати можливості, за яких треті сторони можуть отримати доступ до ваших персональних даних. За порушення цих правил повинно бути досить жорстке покарання.
Крім того, мені здається, що варто було б зобов’язати будь-який бізнес, який займається продажами у фізичних точках, пропонувати клієнтам одночасно два способи оплати — готівкою або через електронний термінал. Я часто стикаюся, наприклад у невеликих закладах харчування, з тим, що продавці не приймають до оплати банківські карти або мобільні додатки Google Pay і Apple Pay.
Складно звинувачувати в цьому продавців. Зрозуміло, що в такому стані речей винні власники бізнесів. Але проблему однозначно треба вирішувати, якщо ми хочемо зменшити обсяг тіньової економіки в країні.
Міністр економіки Тимофій Милованов нещодавно закликав зі своєї сторінки у Facebook розпрощатися з паперовими трудовими книжками. Навіть опублікував картинку, на якій була зображена трудова книжка, відро для сміття і напрямок руху першого об'єкта до другого.
Колись я вів безкомпромісний бій з відділом кадрів одного зі своїх минулих роботодавців, який крім паперової трудової книжки регулярно вимагав у мене всілякі довідки. Я вів переписку з керівницею цього відділу, відправляв посилання на реформи трудового законодавства часів міністра економіки Айвараса Абромавичуса і стверджував, що ці довідки більше не потрібні. Але відділ кадрів стояв на своєму.
Коли я не приносив довідки до призначеного дедлайну, мені дзвонили з відділу кадрів і пропонували занести 20 грн, щоб вони зробили довідку самі. Якщо ж я і тоді не йшов на компроміс — співробітники відділу кадрів дзвонили моєму керівнику і скаржилися, що я не несу довідки. Звільняючись з цього місця роботи і забираючи звідти трудову книжку, я посперечався на пляшку коньяку з керівницею відділу кадрів, що в найближчі роки трудові книжки скасують. Вона розсміялася мені в обличчя і заявила, що я нічого не розумію в діловодстві та документообігу.
Я дожив до моменту, коли трудові книжки за рішенням Міністерства економіки більше не потрібні. Але справа не в тому, що я виграв пляшку коньяку, а в тому, які виклики це несе для державного документообігу.
Найбільші світові корпорації для зберігання великих масивів персональних і будь-яких інших даних використовують хмарні рішення — наприклад, від Amazon або Microsoft. Обидві компанії гарантують порядок і ефективний захист цих даних. Відносно України — я не впевнений, що Пенсійний фонд здатний захистити свої електронні реєстри від можливих кібератак. Пора б і українським державним органам почати використовувати провідні хмарні рішення. Звичайно, це вимагає бюджетних витрат, але ж ніхто і не говорив, що цифровізація — це безкоштовне задоволення.
А зараз — пару слів про ідеологію цифровізації економіки. Ось що дуже важливо: не можна одночасно вірити в цифровізацію економіки і робити ставки на абсолютно непотрібні паперові документи.
Особисто в моєму житті ключова річ, за допомогою якої я контактую з навколишньою дійсністю — це мій айфон, а не паперовий паспорт, картонний диплом про вищу освіту або надрукована на поліграфкомбінаті Україна грамота за перемогу на районній олімпіаді з англійської мови в 1998 році.
Навіть українські мілленіали (англомовна Вікіпедія визначає мілленіалів як покоління, народжене між 1980 і 1995 роками) занадто часто намагаються вдихнути життя в радянські і пострадянські інститути. Так, вони часом вірять у необхідність старих форматів документів і бюрократичних процедур — будь то процес працевлаштування на нову роботу або медогляд для отримання водійських прав.
Але годі вдихати життя в те, що не має майбутнього. Або ми перезавантажуємо цю країну, або миримося з тим, що наше право на більш комфортне життя ми можемо реалізувати лише в скаргах в приватній переписці по Вайберу, їдучи на старій маршрутці Богдан від захаращеного парку Нивки до заставленої напівлегальними шаурмятнями станції метро Житомирська.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ