Чому учням не дозволяють думати довго?

Погляди

18 листопада 2016, 16:58

Володимир Співаковський

Бізнесмен, президент корпорації Гранд

Раціональне чергування предметів – це коли не дітей змушують вчитися, а вони самі тягнуться до знань

Якось учні запитали Декарта, чому він так довго думає перед відповіддю, а їх, учнів, змушує відповідати негайно. Той почухав лисину і сказав: «Я знаю набагато більше за вас, тому, щоб оббігти всі ці знання в пошуку потрібного, потрібен час». Викрутився, звичайно. На те він і класик.

А інші учні запитали свою вчительку, чому вона їх постійно затримує на перерву, не встигаючи вчасно продиктувати домашнє завдання, хоча від них вимагає беззаперечної чіткості. Відповідь, як завжди, виявився диктаторською: «Дзвінок з уроку, – сказала вона, – сигнал не для дітей про перепочинок між уроками, а для вчителя, що пора давати домашнє завдання».

Можливо, ми з вами, шановні читачі, розберемося в тому, як повинно бути?

Відомо, що піки розумової активності припадають на 11 годин, 15 годин і 22 години. Тому логічно (що багаторазово доведено і ніким не спростовано) займатися музикою або малюванням о 9 ранку, а фізикою – об 11 або 15 годині.

Скептики заперечать, що це неможливо організувати. Та й взагалі, як це: зранку й фізкультура?

Виходить, що дорослим це складно організувати, і тому вони полегшують собі життя. А всі труднощі (які, до речі, нікуди не зникають) цинічно перекладають на тендітні дитячі плечі. І від них вимагають ці перепони долати!

Ви можете запитати, чи є спосіб організувати чергування предметів по-людськи, щоб вони плавно перетікали з одного в інший і не псували дітям, вчителям і батькам нерви. Звичайно, так.

Життя – не арифметика: від зміни місць доданків сума квантів щастя відчутно змінюється

Наприклад, спочатку навантаження на тіло (акселеративні вправи); потім – на уяву (малювання, музика, коли задіяна права півкуля головного мозку); потім – на легені (фізінтелект, ігри на повітрі); потім – на розум (науки); потім – на шлунок (діти люблять «перекусити»); потім – на душу (література, психологічні вправи), пам'ять (мови), м'язи (спорт), почуття (вправи з розбору ситуацій), руки (вміння майструвати). І так далі – на науки, шлунок, легені, м'язи, пам'ять, руки, почуття.

Що в результаті? День пролітає непомітно, причому без тіні втоми, але з почуттям виконаного обов'язку, з відчуттям радості від повноцінно прожитого дня.

У хороших школах багато разів переконувалися в тому, що раціональне чергування предметів – це коли дітей не змушують вчитися, а вони самі тягнуться до знань.

При цьому мотивація учнів діє автоматично, сама собою. І після насиченого і переможного дня вони почуваються впевнено і свіжо. Втім, чергування давно застосовується, наприклад, в системах живлення (напої–салат–суп–котлета–чай, а не навпаки), драматургії (зав'язка – кульмінація – розв'язка). Прийшла черга і системи освіти вибудовувати сюжет освітнього процесу.

У хороших школах здогадалися: якщо чергування предметів буде організовано за піками активності, як радять учені всього світу, і діти відчують від цього користь, то вони й у дорослому житті стануть гранично організованими й успішними, навчаться співвідносити свої сили, і у них буде адекватна самооцінка.

І в житті вони встигнуть зробити більше за кількістю і краще за якістю. Ось де куються майбутні миті удач! І це тільки за рахунок розумного чергування уроків та тренінгів: спочатку легкі життєві завдання, потім складні. Тоді ні про яку втому від уроків (або від життя) не виникне навіть думки.

Життя – не арифметика: від зміни місць доданків сума квантів щастя відчутно змінюється.

Текст опубліковано з дозволу автора.

Оригінал

Більше точок зору тут

Інші новини

Всі новини