Серйозної застуди виявилося достатньо, щоб здригнулася вся країна. Застудилася британська королева Єлизавета II (повний список її регалій перераховувати не буду, оскільки на це піде ціла колонка), а трясе весь політичний істеблішмент Британії.
Формально в Сполученому Королівстві все залежить від 90-річної королеви. Вона легітимує всі закони. Призначає всіх міністрів. Парламентарі повинні присягати їй на вірність. Дипломати ведуть переговори від її імені, генерали воюють від її імені. Вона є монархом у більш ніж десяти країнах, що були раніше британськими імперськими володіннями, і практично ніде її статус не оспорюється. Коли в 1999 році, за намовою прем'єра-лейбориста, австралійці спробували скасувати її статус, затія провалилася – незважаючи на те, що опитування громадської думки були не на користь королеви. Згодом рейтинг Єлизавети піднявся і становить на сьогодні 60%.
Королева старіла, а її популярність зростала. Дивлячись на те, як вона повільно проходить через чергову офіційну церемонію, навіть таким завзятим республіканцям, як я, доводиться визнати, що стійкості і хоробрості їй не позичати. У деякому роді вона є найпопулярнішою людиною в Британії і другою за популярністю людиною у світі – після Анджеліни Джолі, звичайно (все-таки гонорари і піар-бюджети в Голлівуді більші).
Формальна влада королеви є свого роду шахрайським трюком, на який майже всі закривають очі. Вона робить те, що їй каже прем'єр-міністр, який провідує її раз на тиждень. Після поклонів і реверансів він розповідає, які кроки планує зробити уряд. У відповідь королева може лише зробити розпливчастий коментар, але на прийняті урядом рішення вона ніяк не впливає. Невелика веремія піднялася навколо здогадок про те, є вона прихильницею Brexit чи ні. Редактор ВВС заявила, що, за даними джерела, Єлизавета виступала за вихід Британії з ЄС, але оскільки в редакції не було другого джерела для підтвердження інформацію не стали оприлюднювати. За цим послідували заперечення, запевнення в тому, що чутки неправдиві. Тим не менш, королева ніяк не прокоментувала чутки і не втручалася в Brexit.
Її справжня робота – берегти цілісність Британії. Усі громадяни, незалежно від віку, вважають, що вона прекрасна. Щоправда, люди старшого віку підтримують королеву трохи більше, ніж молодь. Більшість населення вважає, що Британія повинна і надалі залишатися монархією – бажано, з королевою Єлизаветою на чолі. Але оскільки вона не може бути королевою вічно, «серйозна застуда» викликала занепокоєння серед фактичних, хоч і набагато менш популярних, правителів країни.
Незабаром потрібно буде прийняти рішення (якщо воно вже не прийнято), хто стане спадкоємцем престолу. На папері все просто: престол повинен перейти до старшого сина, Чарльза, принца Уельського, якому минулого місяця виповнилося 68 років. Але є проблема. Сьогодні Чарльз іще менш популярний серед населення, ніж під час розлучення з принцесою Діаною в 1996 році і після її смерті в 1997-му. Його рейтинги схвалення залишають бажати кращого. Навіть прихильники Чарльза вважають, що він повинен відректися від престолу на користь свого старшого сина, принца Вільяма.
Чарльз – людина поглядів. У нього є своя точка зору щодо екології, архітектури та урядової підтримки його благодійних ініціатив та починань. І, як показали оприлюднені раніше листи, він активно тисне на уряд з метою реалізації своїх ідей. Якщо він буде продовжувати в тому ж дусі, отримавши трон, від цього постраждає і монархія, і сам Чарльз.
Принцу Вільяму в червні виповнилося 34 роки. На відміну від батька, його позиція щодо суспільних питань невідома. У нього є дружина Кетрін, з некоролівської сім'ї, і двоє дітей: хлопчик Джордж і дівчинка Шарлотта. Їхня сім'я чудово виглядає на фото і в цілому здається чарівною, хоч Вільям і почав рано лисіти. Він служив у ВПС Британії, де отримав кваліфікацію пілота вертольота. Після цього перейшов на повний робочий день у службу повітряної швидкої допомоги, де займає посаду пілота. Вийшла дуже сильна суміш – служба в армії і допомога хворим.
З точки зору зв'язків із громадськістю (а цей департамент один із найвпливовіших у монархії), Вільям – подарунок долі, незважаючи на допущені ним грубі помилки, які, судячи з усього, стали наслідком ігнорування порад PR-команди.
Якщо Чарльз зійде на престол (а це можливо швидше, ніж неможливо), монархія перестане бути безсумнівним активом і перетвориться на зону нервового імідж-менеджменту. Якщо Вільям зійде на престол, розчарування Чарльза може вилитися в публічну сферу. І навіть якщо цього не станеться, на недосвідченого в політичних питаннях Вільяма впаде важкий вантаж підтримання традиції, яку так довго втілювала його бабуся. Не варто також забувати, що країна знаходиться в дуже крихкому стані, її внутрішні і зовнішні пріоритети змінюються.
Королева Єлизавета настільки популярна, що навіть Шотландська національна партія (яка завжди стояла на республіканських позиціях), що очолює уряд Шотландії, хитро перекинулася в табір роялістів. Але ні син Єлизавети, ні її онук не зможуть утримувати такий самий вплив на настрої шотландців. Враховуючи також, що Шотландія на референдумі проголосувала проти виходу з ЄС, прагнення шотландців відокремитися від Британії може посилитися.
У Єлизавети була влада без повноважень – її світова слава. З нею хотіли побачитися всі. За десятиліття перебування на престолі вона зустрічалася практично з усіма світовими лідерами, і більшість із них пережила. Зустрітися з нею означає доторкнутися до історії – головний туристичний напрямок для світової еліти.
Роз'єднана Британія буде слабкою ланкою в західному альянсі. Її вага в Раді Безпеки ООН знизиться. Вона вийде або буде на шляху виходу з ЄС. Репутація прихильника ліберальної політики, торгівлі та економіки буде підірвана.
Хоче Британія того чи ні, але її провідник, королева Єлизавета, піде. В обов'язки королеви не входив напрям курсу держави, але вона внесла свою лепту в його прогрес. У 1993 році колишній міністр закордонних справ Дуглас Херд сказав відому фразу: Британія, особливо в термінах військових операцій, «б'ється нарівні з важковаговиками». У цій метафорі королеві відведена роль тренера, який стоїть біля рингу; символу, за якого воює армія. Вона - втілення і приклад клятви вірності.
Применшення ролі Великобританії у зв'язку зі смертю королеви Єлизавети буде важко уникнути. І хто б не став наступником, він навряд чи зможе зупинити цей процес. Тільки з переходом до республіки країна може відкрити в собі нове дихання (я попереджав, що в цьому тексті буде антимонархічна пропаганда). Але, як і з усіма великими задумами, ніхто не знає, чи це спрацює.
Переклад НВ
Новое Время має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Джона Ллойда. Републікування повної версії тексту заборонено
Вперше опубліковано на Reuters
Більше поглядів тут