Чорна меса

Сексуальні ритуали, досі широко поширені в Африці, калічать життя цілим поколінням тутешніх дівчаток-підлітків і сприяють поширенню епідемії Сніду

Анна Павленко

Коли Грейс Мвазе з села Годені на півдні східноафриканської країни Малаві виповнилося десять років, родичі відправили її в табір посвячення. Тут же опинилися інші односельчанки її віку. "Ми були щасливі, бо не знали, що нас очікує",— розповідає Мвазе, яка розраховувала весело провести час з подругами. Однак дітей у таборі розважати не збиралися.

“Ви повинні спати з чоловіком, щоб позбутися дитячого пилу,— передає Мвазе слова працівниці табору.— А якщо ви цього не зробите, ваше тіло вкриється хворобою".

Щодня дівчаток вчили бути хорошими дружинами, слухатися і догоджати чоловікові, а щоб закріпити здобуті знання, запропонували пройти ритуал сексуального очищення, вступивши в незахищений статевий зв'язок зі спеціально найнятим громадою секс-працівником — "гієною". Мвазе відмовилася від "очищення", але десятки її ровесниць не наважилися порушити вікову традицію через страх захворіти або накликати біду на свою родину.

Багато жителів поселень на півдні Малаві, а також деяких громад у сусідніх африканських країнах стверджують, що ритуал сексуального очищення здатний підготувати дівчат, які досягли статевої зрілості,  до дорослого життя. Секс з "гієною", на їхню думку, також допомагає позбавити вдову від духа померлого чоловіка і "очистити" жінку, яка зробила аборт. Як наслідок секс-послуги мають попит у цьому регіоні. Однак власне ритуал справляє зворотний своїй назві ефект.

Використовувати контрацептиви під час обряду очищення заборонено, що сприяє ще більшому поширенню венеричних захворювань і навіть вірусу імунодефіциту. Сьогодні кількість ВІЛ-позитивних мешканців Південної і Східної Африки становить близько 19 млн осіб, тобто половину усіх інфікованих у світі, підраховують в ЮНЕЙДС — програмі ООН з проблем ВІЛ/СНІД. Причому 60% з них — жінки.

Нерідко поширювачами захворювання стають виконавці сексуальних ритуалів. Так, у липні британська телерадіомовна організація ВВС опублікувала репортаж з поселення в південномалавійській провінції Нсаньє, де фігурував місцевий "гієна" Ерік Аніва. Той зізнався, що за роки роботи сексуально "очистив" більше сотні дівчат і жінок. Розговорившись, Аніва розповів журналісту про те, що є ВІЛ-позитивним і приховує цей факт від своїх клієнтів. Через кілька днів після публікації секс-працівник був заарештований і звинувачений у розбещенні за спеціальним указом президента країни Пітера Мутаріки.

“Якщо в цієї людини [Аніви] були клієнти, значить була і підтримка власної спільноти,— розмірковує в розмові з НВ 32‑річна Сара Конопельська, громадянка Німеччини, яка ось вже рік працює медиком у Малаві.— Однак закон визначає розбещення як злочин, так само вважає і більшість жителів країни".

Після повернення з табору посвячення маленьку Мвазе видали заміж за 27‑річного односельця. Протягом двох років вона терпіла його побої та насильство, поки нарешті активісти неурядової організації Girls Empowerment Network не допомогли їй розлучитися.

Відтоді Мвазе опікується захистом прав підлітків своєї країни, які страждають від варварських традицій, як це зовсім недавно було власне з нею. "З того часу я щороку ходжу в табір посвяти, де раджу дівчатам відмовлятися від практики [сексуального очищення], тому що вона згубна для нас і є перешкодою до нашого майбутнього",— розповідає неповнолітня малавійка.

За словами Мвазе, в таборі посвячення дівчаткам не розповідають про ризики небажаної вагітності та хвороби, що передаються статевим шляхом. Подібне залучення підлітків до статевого життя сприяє закріпленню Малаві в перших рядках світових рейтингів за кількістю дитячих шлюбів, випадків ранньої вагітності та рівнем поширення ВІЛ.

Дитячі шлюби досягають половини всіх зареєстрованих у цій країні, зазначають у Всесвітній організації охорони здоров'я (ВООЗ). За кількістю шлюбів з неповнолітніми Малаві посідає десяте місце в світі. До сумного рекорду прагне і кількість підліткових вагітностей: кожна четверта малавійська дівчина, якій ще не виповнилося 18 років, вже є матір'ю. А через ускладнення, до яких схильні юні породіллі, у 20-30% випадків рання вагітність закінчується летально.

Не менш шокуючі показники мають інші африканські країни на південь від Сахари. Кожна третя дівчина тут виходить заміж перш, ніж досягне повноліття. У результаті більше половини народжень припадає на підлітків. Смерті від СНІД в цьому регіоні становлять 70% від їх загальносвітової кількості. Разом з бідністю та ускладненим доступом до освіти такій ситуації сприяють порочні традиції.

Крім Малаві, обряди сексуальної ініціації досі виконують в окремих регіонах Кенії, Замбії, Уганди, Танзанії, Мозамбіку, Сенегалу, Анголи та інших країн Тропічної Африки.

"Ритуальний секс — нечасте явище в Уганді, але моя знайома зі сходу країни знає чотирьох дівчаток у віці 15 років, яких ритуально посвячували у доросле життя",— розповідає НВ 26‑річна Сумаія Накавезі з міста Муконо на півдні Уганди. За словами Накавезі, дівчатка з-поміж інших ритуалів мали займатися сексом з дорослим чоловіком, вік якого вже становив за 40.

Деякі юні мешканки африканських провінцій наважуються відмовитися від обрядів, адже в їхньому оточенні практично всі дорослі жінки свого часу пройшли ритуал сексуальної ініціації. У багатьох аграрних суспільствах Малаві практика ініціації має історію в кілька століть, підтверджує Гаррієт Чанза, фахівець ВООЗ у цій країні. "Не існує нічого на кшталт юності; ти або дитина, або дорослий",— описує вона тутешній уклад.

Хоча в різних громадах обряди посвячення відрізняються і можуть не містити сексуальної складової. Так, згідно з дослідженням Малавійської комісії з прав людини, у деяких спільнотах дівчаткам під час ініціації рекомендують не вступати у статевий зв'язок до заміжжя.

Замінити ритуал сексуального очищення більш щадними практиками посвячення прагне як офіційна влада африканських країн, так і ціла низка громадських і міжнародних організацій. Іноді їм це вдається. Так, у провінції Мангочі на сході країни, дівчат, які досягли статевої зрілості, замість таборів посвячення відправляють у звичайні літні табори, де навчають правильній поведінці та закликають не кидати школу.

Основним інструментом у боротьбі зі згубними практиками залишається робота з лідерами громад. Часто цю місію беруть на себе самі жінки, які пройшли через ритуал або мають постраждалих від нього близьких. Так, малавійка Меморі Банда, виступаючи на всесвітньо відомій інтелектуальній конференції TED, поділилася історією своєї молодшої сестри, яка в 11 років вирушила в табір посвяти і там завагітніла. До 16 років вона вже мала трьох дітей.

Сама ж Меморі відмовилася йти в табір і разом з іншими дівчатами громади переконала старійшин відмовитися від практики сексуальних ритуалів для дівчат, які досягли статевої зрілості. Врешті її співтовариство стало першим у Малаві, де хранителі традицій погодилися прийняти норму про вступ дівчат у шлюб не раніше 18 років.

Пізніше Банда взяла участь у комісії, яка просувала аналогічний закон у парламенті. В лютому 2015 року закон був ухвалений, що зрушило поріг одруження для всіх дівчат Малаві з 15 до 18 років.

Сьогодні влада країни продовжує боротьбу за права молодого покоління: забезпечують безкоштовну початкову освіту для дітей, переконують голів громад у значущості шкільного навчання для дівчаток та інформують молодь про репродуктивне здоров'я.

"Малавійська влада діє у питаннях ранніх вагітностей і шлюбів, а також передачі ВІЛ та сексуального насильства досить впевнено",— оцінює роботу держсектора Конопельська.

З-поміж інформаційних заходів вона називає плакати зі слоганами проти цих соціальних явищ, які уряд розміщує в містах і на дорогах по всій країні. А також уроки сексуального здоров'я у школах.

Водночас рівень добробуту і освіти малавійок залишається одним з вирішальних чинників у боротьбі з їхнім раннім вступом у сексуальне життя. Так, за підсумками опублікованого в 2010 році Світовим банком дослідження, кількість ВІЛ-інфікованих у групі малавійських дівчаток, яким за регулярне відвідування школи видавали грошові премії, виявилося на 60% нижче рівня контрольної групи. У той же час загальний рівень грамотності в Малаві серед жінок сьогодні становить 58,6%, а частка людей, які живуть менш ніж на $1,25 на день, досягає 60%.

У більш благополучній Уганді, де за порогом бідності живуть 38% населення, просвітництво щодо небезпеки сексуальних ритуалів успішно працює на наближених до міст територіях, але менш ефективно в бідних селах. "Для дівчаток з дуже бідних сімей ця практика процвітає, і вони, зазвичай, виходять заміж у дуже ніжному віці",— констатує Накавезі.

Чималу допомогу державі у боротьбі за права юних африканок надають громадські організації. Так, у 2011 році організації Genet і Let Girls Lead провели кампанію щодо запобігання дитячих шлюбів і навіть домовилися з головами 60 сіл у південній Малаві про ухвалення законів, які захищали б дівчаток від ранніх шлюбів і практик сексуального посвячення. Такі норми регламентували штрафи для чоловіків, які беруть дружинами дівчат до 21 року, а також соціальні повинності для батьків, які видають заміж малолітніх дочок.

Утім, боротьба з небезпечними традиціями нерідко натрапляє на опір з боку голів громад та працівників ритуальної секс-індустрії. За кожну свою послугу останні отримують від $4 до $7 — добрі гроші для злиденного регіону.

"Люди, які виконують ці ритуали, отримують винагороду, тому явище відмирає насилу",— констатує Жана Мвандіра, фахівець з репродуктивного та підліткового здоров'я Фонду народонаселення ООН у Малаві. За її словами, лідери громад теж отримують певну мзду за дозвіл проводити обряди ініціації.

Після липневого інциденту з "гієною" Анівою влада Малаві пообіцяла активізувати боротьбу з небезпечними традиціями, посиливши законодавство. Тоді ж глава держави Пітер Мутаріка назвав арешт ВІЛ-позитивного Аніви правильним кроком, який хоч і не допоможе відразу викорінити давню традицію, але дасть сигнал усім, хто продовжує здійснювати ритуали сексуального очищення.