Майже всі — строковики. Через одну з українських в’язниць пройшли 320 взятих в полон у Курській області росіян — The Washington Post

Коли минулого тижня Україна несподівано вторглася в Курську область, ці молоді, ненавчені призовники з міст, селищ і сіл по всій Росії опинилися на новій лінії фронту — і не були готові її захищати, констатує видання.

«Ми ні в якому разі не хотіли воювати. Нам обіцяли, що ми взагалі не будемо брати участь у бойових діях. Але щось пішло не так», — сказав журналістам 22-річний Микола з міста Челябінськ.

На запитання, хто це обіцяв, він відповів: «Президент Володимир Путін».

У статті пояснюється, що Міноборони України дозволило невеликій групі журналістів, в тому числі з Washington Post, поспілкуватись з полоненими, яких утримували у в’язниці, за умови збереження в таємниці її розташування. Співробітники в’язниці були присутні в камерах під час цього спілкування, але не стежили за розмовами, не втручалися та не переглядали матеріали перед публікацією.

Журналісти WP пояснили, хто вони, сказали, що матеріал буде опубліковано, та запитали кожного полоненого, з яким записували інтерв'ю, чи хоче він говорити. Деякі з них відмовились, інші погодились, зазначається у статті. Полонені говорили за умови, що будуть називати лише їхні імена,

WP пише, що більшість з них залишились неушкодженими, кілька поранених, з якими журналісти також поспілкувались, розповіли, як отримали травми у бою перед захопленням у полон. Один з них сказав, що підірвав себе гранатою, оскільки сподівався, що помре і не потрапить в полон. За його словами, українські військові надали йому першу медичну допомогу, а потім евакуювали у клініку, де йому зробили рентген і операцію, видаливши осколки з ран.

За словами полонених, з ними добре поводились. Пов’язки поранених виглядали чистими, також полонені сказали, що їх годують тричі на день та дозволяють приймати душ. Журналісти WP чули, як вони обмінюються жартами з українськими наглядачами. Також у статті сказано, що одночасно з журналістами полонених російських військових відвідали співробітники Червоного Хреста.

Начальник в’язниці розповів WP, що деякі з російських строковиків були «дуже налякані», коли їх тільки привезли, але з тих пір звикли.

Микола та ще один полонений, 19-річний Сергій, розповіли, що Україна напала на їхні позиції 6 серпня, а їхні командири залишили їх, не давши вказівок, що робити далі. За їхніми словами, вони три дні ходили лісами та болотами та «спали на холодній землі». Зрештою вони натрапили на транспортні засоби, позначені трикутниками.

«Я намагався згадати, чи був цей трикутник нашим розпізнавальним знаком, чи ні», — сказав Микола.

Після цього їх помітили і оточили. Російський призовник розповів, що українські військові схопили їх за шиї, перевірили наявність зброї, а потім дали їжу, воду та сигарети.

«Вони приходили, балакали, розповідали свої історії, слухали наші», — сказав він. Потім їм зв’язали руки, закрили очі та відправили через кордон в Україну.

20-річний Кирило, одягнений у футболку із принтом Зоряних воєн, сказав WP, що його рація була вимкнена, коли почалося українське вторгнення, тому він пропустив повідомлення із закликом до евакуації військ. Він сховався на своїй позиції в окопах, але невдовзі був оточений українцями. Кирило відразу здався, йому зв’язали руки та заліпили очі, посадили у бронемашину та повезли. Коли вони зупинилися, український військовий запропонував йому зателефонувати мамі, яка працює в продуктовому магазині в Росії, розповів він.

Інші говорили, що їм не дозволили дзвонити, але дали папір, щоб вони надіслали листи рідним.

20-річний Денис сказав, що перші українські солдати, з якими він зіткнувся після вторгнення, сказали йому, що він має дві хвилини, щоб втекти. Він тікав через болото і уникав полону до 9 серпня. За його словами, він боявся, що його будуть катувати в українській тюрмі. Після прибуття він сказав: «Я повністю змінив свою думку».

20-річний Павло сказав, що він все ще вражений тим, що перебуває в українському ув’язненні.

«Ми не думали, що це може статися. Ми просто солдати строкової служби», — сказав він.

Також журналісти поспілкувалися зі старшими солдатами — прикордонниками і контрактниками. Усі, крім одного морського піхотинця, сказали їм, що українське вторгнення було для них першим боєм.