Швидко та якісно

Хосе Угас, глава впливової Transparency International, згадує, як будучи спеціальним прокурором Перу відправив за ґрати екс-президента і ще 30 високопоставлених чиновників, і пояснює, як провернути таку ж операцію сьогодні в Україні

 

Ольга Духніч

 

 

Хосе Угас, глава Transparency International, найвпливовішої міжнародної організації по боротьбі з корупцією, мружиться від яскравого ранкового сонця і міцно тисне руку при зустрічі. З ним НВ зустрічається в холі готелю President Hotel. Саме тут через дві години у головного антикорупціонера світу почнеться ще один день роботи з українськими колегами. На порядку денному дуже болюча проблема повернення активів, виведених з країни соратниками екс-президента України Віктора Януковича.

Угас рік тому вже побував в Україні і тепер готується оцінити роботу українських борців з корупцією, визнавши, що очікування від їхньої роботи виявилися більшими, ніж показані результати за рік.

На жорстку оцінку глава Transparency International має право. На початку 2000‑х на посаді спеціального прокурора Перу він відкрив понад 200 кримінальних справ проти 1,5 тис. великих чиновників своєї країни. Його зусиллями за ґрати потрапили екс-президент Перу Альберто Фухіморі, глава національної розвідки Владіміро Монтесінос і ще близько трьох десятків інших впливових перуанців.

Зручно влаштувавшись в готельному кріслі, товариський Угас під час розмови декілька разів вискакує з нього, щоб потиснути руки і перекинутися парою слів з колегами, які проходять повз. Перуанець відмовляється від кави і зізнається, що за день ще встигне випити рекордну її кількість на зустрічах і брифінгах. Жваво включаючись у бесіду, він зволікає лише раз, коли настає час фотографуватися. "Найненависніша частину інтерв'ю",— посміхається він.

— Рік тому ви уже приїжджали в Україну. Що змінилося з тих пір у сфері боротьби з корупцією? Чи задоволені ви змінами?

— Минулого року я зустрічався з президентом Порошенком, генпрокурором, міністром юстиції та іншими представниками української влади, щоб оцінити ситуацію. Ми побачили, що українська держава готова створювати антикорупційну інфраструктуру. Тоді ж відомство генпрокурора мало намір почати розслідування за кількома найбільш очевидними справами, серед яких і справа екс-президента Януковича, одного з символів корупції для всього світу.

А зараз ми дізнаємося, що з усіх справ по Януковичу до суду доведено лише та, що про держзраду. А інші справи, наприклад про корупцію, повернення активів, виведених його найближчими соратниками за кордон, досі залишаються безрезультатними.

З іншого боку, справа про $3 млрд "боргу Януковича", за якою Росія судиться з Україною в Британському суді, для України закінчилася незадовільно. Суд не отримав переконливих доказів винуватості Януковича з боку України.

Зараз я почув від генпрокурора про повернуті $1,5 млрд з рахунків найближчого оточення екс-президента в казну України за рішенням суду останньої інстанції. Але ми не бачили цього судового рішення та не знаємо, звідки прийшли ці гроші, а також на яких підставах вони були повернуті в бюджет країни. В цілому для нас ситуація зі справами Януковича та інших українських корупціонерів виглядає не дуже прозоро. Тому ми звернулися до генпрокурора з пропозицією створити публічний державний реєстр таких справ, щоб обсяг розслідувань Генпрокуратури у сфері корупції був зрозумілий. Ми сподіваємося на швидкий результат.

— Одним із зобов'язань України перед МВФ було створення антикорупційного суду. Однак його немає досі. За час перебування тут вам стали зрозумілі причини зволікання?

— Питання створення антикорупційного суду також обговорювалося рік тому — дійсно, нічого не зроблено. На зустрічі зі мною генеральний прокурор зазначав, що головними відповідальними особами за відсутність ефективності правосуддя в Україні є суди. І якщо вже генпрокурор говорить про те, що суди не працюють, то створення спеціального антикорупційного суду більш ніж необхідне. Міжнародний досвід показує, що звичайні суди не в змозі адекватно вести складні справи з корупції. І в Україні, і в Перу і в інших країнах велика корупція пов'язана з найвищими ешелонами влади. Тому звичайним судам набагато складніше зберігати незалежність від окремих політиків і політичних груп. Автономні корупційні органи, спеціально підготовлений антикорупційний суд вкрай необхідні для таких обставин.

— В Україні судові процеси над корупціонерами відразу ж політизуються і трактуються як нападки на політичних опонентів. На вашу думку, це дискредитує антикорупційні органи в очах суспільства? Як боротися з цим?

— Це неминуче. Коли ви починаєте судовий процес за звинуваченням у корупції, потенційні обвинувачені завжди говорять про те, що їх переслідують за політичними мотивами. Однакові звинувачення в бік суду звучать тут, в Монголії чи Бразилії. Ми не зобов'язані перейматися з цього приводу. Але ми маємо бути повністю впевнені в тому, що суд, який веде справу, політично незалежний, а формування такого суду — це колективна відповідальність усіх залучених у боротьбу з корупцією стейкхолдерів. Чітке нейтральне розслідування з сильною доказовою базою є єдиним аргументом у резонансних розслідуваннях корупції.

— Якщо проаналізувати боротьбу з корупцією в Україні за останній рік, яку б оцінку поставили країні?

— Кожен рік Transparency International визначає індекс сприйняття корупції в країні від 0 до 100 балів, де 0 — це тотально корумпована країна, а 100 — ідеальна країна без корупції, яких, в принципі, не існує. Індекс України — 29, що вважається поганим показником. І хоча позиції України в світовому рейтингу покращилися: зі 142‑го місця ви піднялися до 135‑го, це не скасовує зусиль, які зараз важливо направити на дієві заходи з припинення корупції.

— Якщо говорити про Східну Європу в цілому, то обсяг її тіньової економіки оцінюється у 50%. Чи вірите ви, що більшу частину цих доходів можна вивести з тіні?

— Так. І країни, які вжтвають адекватні методи по боротьбі з корупцією, можуть обернути ситуацію назад. У світі достатньо прикладів. Наприклад, до недавнього часу Гонконг був одним з найбільш корумпованих місць у світі. Але маючи політичну волю, вони звели корупцію до дуже низьких цифр. Та ж історія — з африканською Ботсваною: у країни були глибокі структурні проблеми з корупцією, але вона змогла їх подолати. Головне — це політична воля до боротьби, сильне політичне лідерство, яке з самого верху захищає антикорупційні органи, забезпечуючи ефективність їхньої роботи.

— Є думка, що посадки корупціонерів не вирішують проблему корупції, а тільки її здорожчують. Що ви думаєте з цього приводу?

— Посадки у в'язниці — далеко не єдине вирішення проблеми корупції й саме по собі недостатнє. Але воно необхідне як частина інтегральної стратегії по боротьбі з корупцією. Важливим превентивним заходом є освіта, а також дерегуляція. Велика кількість регуляцій з боку держави плодить корупцію. Моніторинг прозорого доступу до інформації катастрофічно необхідний для того, щоб працювати для запобігання корупції. Ви також повинні робити багато чого для того, щоб корупція перестала бути частиною культури повсякденних відносин. Тому розслідування інцидентів корупції мають бути технічними, а рішення — сильними. Тюремні ув'язнення обов'язковими, але їх не можна розглядати поза усього перерахованого вище, а головне — поза зрозумілою стратегією боротьби з корупцією.

— В Україні сьогодні йде дискусія про природу і причини корупції. Чи є корупція похідною величиною низької мобільності соціальних ліфтів? Які головні причини корупції, яким потрібно адресувати довготривалі заходи?

— Корупція — це комплексна проблема. У неї є історичні причини, які пояснюються тим, в яких умовах створювалася країна. Наприклад, якщо взяти Латинську Америку, то стає зрозуміло, що сучасна корупція має багато причин у нашому колоніальному минулому. Але не менш важливим є питання політичного лідерства: як політичні партії фінансуються, звідки надходять гроші, хто платить і яким чином їх повертатимуть. Тому прозорість фінансування політичної діяльності — настільки необхідна річ.

Ще один болючий момент — сталість цінностей і принципів. Багато політиків не думають про суспільне благо, тільки про особисті переваги. І це теж частина відповідальності суспільства, яке обирає собі таких лідерів. Люди знають, що вибирають фігуру, вже не раз помічену в корупції, але кажуть: "Так, він корупціонер, але він хоч щось робить, закриємо очі на його недоліки". Але такі кроки тільки зводять корупцію на рівень суспільного інституту.

— В Перу, займаючи посаду спецпрокурора, ви змогли посадити за ґрати екс-президента країни Альберто Фухіморі, кількох суддів Конституційного суду і багатьох інших високопоставлених чиновників. Що б ви порадили своїм українським колегам?

— Немає готових рецептів (посміхається). Але я можу розповісти, які уроки ми винесли з цього досвіду. Перш за все важлива політична воля, що йде від самого верху, від президента, генпрокурора або того, що уособлює верховенство влади у вертикалі. У Перу це був перехідний президент Валентин Паніагуа, у якого вистачило політичної волі, щоб дати поштовх гучним розслідуванням.

Вам також потрібні професіонали у сфері боротьби з корупцією, саме тому настільки важливий антикорупційний суд. Також необхідні прокурори — технічно підготовлені, професійно незалежні, здатні провести розслідування без політичного втручання. А ще потрібні певні ресурси. Хоча б тому, що на боці прокуратури повинні працювати хороші економісти, юристи та інші фахівці, робота яких коштує дорого.

Вам також будуть потрібні люди зі знаннями в сфері IT, щоб допомагати з розслідуваннями в кіберпросторі. І, звичайно ж, ви маєте розуміти, хто ваші союзники всередині країни. Якщо у вас два інститути, які покликані боротися з корупцією, постійно конфліктують, до чиєї юрисдикції належить те чи інше провадження — це шлях внікуди.

Ще одна моя дуже важлива порада слідчим і прокурорам — співпрацювати з журналістами-розслідувачами, адже це завжди дає чудовий результат.

— Ви змінили життя багатьох людей. Скажіть, а ви не боялися за себе, свою сім'ю?

— На самому початку у мене навіть не було часу добряче злякатися. Все відбувалося дуже швидко. А десь з середини нашої роботи у мене вже була група охоронців, яка забезпечувала безпеку мою і моєї сім'ї. І я не працював самотужки. У нас була професійна мотивована команда, в якій ми підтримували один одного. Коли стільки хоробрих людей працює поруч з тобою, боятися нерозумно.