По-перше, зрозуміло, тому, що Євросоюз, який і так не справляє враження потужно функціонуючого утворення, тепер на невизначений час зануриться у внутрішні проблеми. Це створює додаткові можливості для Путіна і обмежує підтримку України. Коли у тебе екзистенційна криза, тобі не до підтримки європейських цінностей десь на південному сході.
По-друге, що б не говорили деякі лібертаріанці, це ніяк не перемога свободи над брюссельською бюрократією. Глибинка перемогла місто, консерватизм – відкритість, страх – відвагу, пенсіонери – молодь.
По-третє, вихід Англії та Уельсу з Євросоюзу навряд чи посприяє реформам усередині самого ЄС. Ресентименту – так, реформам – з ПіС у Польщі, Орбаном в Угорщині, і натовпами євроскептиків майже скрізь – ні.
Нарешті, з результату британського референдуму буде зроблено безліч неправильних висновків. Один з них – мовляв, треба більше думати про «сталий розвиток». Ніякого сталого розвитку не існує. Є технологічні та демографічні зміни, контролювати які ми не в силах, є правильні принципи (свобода і боротьба за свободу); все решта - бюрократія і інтелектуальний rent-seeking.
Коли у тебе екзистенційна криза, тобі не до підтримки європейських цінностей десь на південному сході
P.S. Референдуми в старіючому світі.
Зустрічаються два дисиденти.
- Іване Івановичу, а коли ви були найщасливішим?
- У 37-му.
- Як?! А Сталін, Єжов, репресії?
- У мене тоді імпотенції не було.
Текст публікується з дозволу автора.
Оригінал опублікований у Facebook