Агенти ФСБ в ключових структурах. Про що США попереджають Україну

що є ситуація, з якою треба якимось чином працювати. Власне, ця ситуація невизначеності виникла в період з 2 десь по 6 липня. Тут дуже важливо побачити, як розвиваються події. Бо, скажімо, якщо ви подивитеся заяви Столтенберга, керівництва Польщі, керівництва Литви, так званого Люблінського трикутника, я вже не кажу про країни клубу Східного флангу, так званих дев’ять країн, вони всі підписали декларацію.

Під час візиту Бернса ці речі прозвучали прямо з переліком прізвищ

Вони сподівалися і працювали на те, щоб Україна була запрошена до НАТО. Ось ця ситуація, яка виникла в цей момент, вона дуже серйозно вплинула на неї. І продукт, який ми отримали насправді в Вільнюсі, є свого роду, скажімо так, перемогою цього клубу, тих людей, які дуже критично ставилися до прискореного шляху, наполягали на тому, що негативи всі ці треба по дорозі вирішувати. Не випадково вже зібравшись у Вільнюсі напередодні, я би тут просив, щоб звернули всі увагу на візит президента України Зеленського до Болгарії, до Чехії і до Словаччини, вже там у двосторонніх зустрічах підшукувалися формулювання.

У такій ситуації 10-го ввечері, 11-го зранку, були оприлюднені вже оці моменти, які стосувалися відмови від ПДЧ. Далі вже по дорозі виникла ідея заяви Великої сімки і так званих гарантій безпеки. Бо коли ви подивитеся цей документ, він, скажімо так, потребує серйозного опрацювання з точки зору механізмів, як це забезпечити. І це дуже важливо. Бо ви підкреслили, власне, слова про те, що нам треба все це розпрацювати, не треба сидіти. Бо так, як і комюніке, так і заява цієї Сімки, вони потребують механізмів, як їх довести до толку, як запустити в дію. Вони дуже важливі ці обидва документи.

Але серед усього цього, серед усіх цих подій, є суперважливе слово — це одномоментний вступ. От це слово треба пам’ятати і розуміти, що відмовившись від ПДЧ, заявивши про те, що Україна має бути в НАТО, скажімо так, підтвердивши вкотре це політичне рішення, прозвучало слово, яке зафіксовано — можливість одномоментного вступу. Це означає, що нам відкрили ворота і сказали: ви можете бути з рішенням на наступному саміті. Тобто те, що ви говорите про саміт наступного року, ювілейний, який має відбутися в Вашингтоні.

На ці всі події колосальний відбиток накладає наближення виборчої кампанії в США. Нинішня ситуація з праймеріз, що от-от розпочнуться, не тільки серед республіканців, як конкурентів, а й в демократів, вона кострубата і наповнена колосальною емоційною дискусією. Бо ця дискусія задається, я ще раз кажу, починаючи з цієї ідеї ізоляціонізму. Ми не хочемо більше, щоб наші воювали, ми не хочемо брати участь в цих усіх війнах, але, тут дуже важливо, ми хочемо контролювати ситуацію. Тобто ми відчуваємо себе великими.

Оце протиріччя, що буде розв’язане через вибори в Сполучених Штатах Америки, воно не просто обнадіює. Воно впевнює і європейців, і українців в тому, що тема життєздатності НАТО, його ключової роли сьогодні у питаннях Євроатлантичної безпеки, є головною. Бо в американців, в рядових громадян, залишається претензія на серйозну домінуючу роль у світі. І немає значення, це дуже легко подивитися на склад Сенату, Конгресу з точки зору кількісної підтримки України. Подивіться, будь ласка, там голосувалися окремі статті бюджету наступного року. Як вони визначалися?

Фактично по всіх цих статтях опозиція складає 60−70, ну 40. Але це все рівно опозиція, яка не може визначати, скажімо, ключові рішення. Таким чином можна сказати, що як би там дискусія не велася, Україна має двопартійну підтримку в Конгресі і Сенаті. Таким чином вона забезпечує в Палаті представників і у Сенаті свою підтримку. Таким чином Конгрес на боці України, а більшість механізмів, вони йдуть все рівно через Конгрес.

Це додає впевненості в тому, що як би там не сталося з виборами, Україна буде отримувати підтримку. Звідси я спокійний за те, як буде розвиватися ситуація у Сполучених Штатах Америки стосовно підтримки України. Ця підтримка буде, вона буде зростати, особливо в крайнє необхідних потребах, що пов’язані з веденням бойових дій.

Щодо російської резидентури під час війни в Україні. Під час візиту Бернса ці речі прозвучали прямо, відкрито, в тому числі з переліком прізвищ. І це вже втретє Бернс приїжджаючи, називає прізвища людей, які причетні до корупційних схем і до тих, хто здають, скажімо так, інформацію, якщо м’яко так скажемо в цій ситуації, яку ви підняли. Тут треба розуміти те, що нинішнє молоде покоління політиків, які прийшли в Україні, вони навіть не уявляють бекграунду, пов’язаного не тільки з прізвищами. Ми не знайдемо в історії України випадку, коли в переговорах між українським політичним керівництвом і російським, з російського боку не називалися прізвища для призначення на певні посади.

Причому це звучало як гарантія того, що контракти чи домовленості будуть виконані. Ви назвали декілька прізвищ. Я сам собі задаю питання: за яких часів ці люди не піднімалися до рівня віцепрем'єра, заступника секретаря РНБО, заступника голови Служби безпеки. Тобто ці і багато інших прізвищ, про які йдеться, вони посідали ключові позиції. Але ж це не виконавці. Це керівники. Ви уявляєте, яка система розгалужених виконавців в системі органів влади місцевого самоврядування в Україні довгий час трималася. Зараз є шанс. Йде, в зв’язку з просто фізіологічним порядком, зміна поколінь. Війна додала свій порядок денний.

Тут Бернс і його, скажімо так, оточення, вони абсолютно праві. Це чи не найкращий спосіб зробити необхідні кроки для того, щоб вичистити цю систему. Я не хочу торкатися зараз того звіту, що перебуває в Конгресі в питаннях безпеки, пов’язаних з Україною в період, скажімо, перебування на посаді голови Служби безпеки Баканова. Факти там наводяться такі. Коли відкриваєш цей звіт, там в сторінці десяток слів незафарбовані для зовнішнього користування. Ви знаєте, що це практика взагалі Конгресу, коли з’являються такі документи, для того, щоб вони не попадали в непотрібні руки, ці сторінки фактично викреслюються.

Там на окремих сторінках залишалися десяток слів. Все інше просто чорною фарбою зафарбовано. Звідси треба розуміти, що США досить серйозно моніторять інформаційний простір, кадрову політику, вони розуміють всі ці речі. І тут, власне, для української сторони в питаннях домашнього завдання є над чим працювати. Інша справа, що політика це така сфера, в якій іноді багато з політичних діячів, утримуючись своїм певним політичним союзником, не можуть дозволити собі прийняти це вольове рішення. І якщо б в мене запитали: а в чому причина, власне, такого рішення саміту НАТО у Вільнюсі?

Тому що треба було ухвалити вольові рішення, особливо в питаннях кадрової політики, фінансового порядку. Зверніть увагу, адже там навіть Столтенберг сказав про дві дуже важливі речі. Це громадський контроль за фінансами в сфері безпеки, питання корупції. І, власне друге питання — це те, про що ми зараз з вами говоримо. Адже громадський контроль за ресурсами, хоче чи не хоче той чи інший чиновник, є в нього воля чи немає, йому не дадуть можливість маніпулювати цими ресурсами. Вони будуть йти на користь Збройним силам, армії.

Невже хто-небудь сумнівається в тому, що ця чотириденна дискусія з приводу того, міняти герби чи відправити в армію, вона була б можлива, якби був громадський контроль. Сказали б: хлопці, давайте вирішимо це питання після. Сьогодні нам треба гроші для того, щоб забезпечувати ЗСУ. Чи там перекладати тротуари в нинішній ситуації. Розумієте, багато цих речей за відсутності громадського контролю за публічними ресурсами і призводить до таких речей. Звідси вони абсолютно праві. Ви повинні вибудовувати інститути демократії, інститути громадського контролю, тоді це дасть можливість захистити себе, зокрема від зовнішнього ворога.

Якщо зараз не працюватиме внутрішня безпека й контррозвідка, то Генштаб, чи підрозділи у ході війни не зможуть реалізувати свої тактичні і стратегічні плани. Взагалі той, хто цікавився, в який спосіб охорона Чорнобильської станції і Запорізької покинула периметр, той, хто знає ці деталі, розуміє, що вони отримали прямі вказівки одним залишити станцію. Спочатку їх завели всередину, а потім на виконання міжнародних конвенцій їх змусили звідти вийти. Точно така ж сама була ситуація по Запорізькій станції.

Але ці команди йшли зверху. Вони не могли бути дані місцевим керівництвом. Це команди верхнього порядку. І вже тут зрозуміло, що ті, хто давав ці команди — це ті, хто просто зрадили Україну, зрадили батьківщину, зрадили народ український, наступили на закон. Вони виконали вказівку чужої країни — ворога. І, власне, тут немає про що говорити. Далі треба розуміти, що затягування часу призводитиме до того, що ось ці речі політично будуть маскуватися. Я не хочу зараз колупатися в цих речах. Це справа, ще раз кажу, контррозвідки, служб внутрішньої безпеки і так далі.

Але коли я читаю зараз у ЗМІ чергове інтерв'ю, то ще три місяці назад ми були переконані в слові зрада. Сьогодні ми вже ділимо його навпіл. Завтра ми про нього можемо забути, зі сльозами перемоги на очах. А між тим, в результаті цих зрад, ми втратили величезну кількість наших співвітчизників. Це життя, це ресурс держави. І всі ось ці моменти призвели до того, що плата за те, що Україна вистояла, за те, що вона перемагає, удвічі, утричі зростає. Тому в таких речах ті, хто наполягають на тому, що треба давати ліки й лікуватися від цього зла в ході війни, вони абсолютно праві.

Бо разом зі зміною поколінь за таких умов прийде і зміна резидентури. І це треба розуміти. Тому, коли кажуть: реформуйте систему безпеки, створюйте контррозвідувальні структури автономні — ті люди праві. Зверніть увагу, скільки вже йде розмов про те, щоб контррозвідувальні служби були виведені з підпорядкування СБУ. А ситуація не змінюється. Скільки уже говорять про те, що Служба безпеки не повинна займатися економічними злочинами. Насправді, по багатьох речах воно лежить на поверхні. І лише кон’юнктура ситуації дозволяє призабувати це.

Але це можуть забуватися десятки мільйонів людей. Ті, хто працюють в системі організації влади, політичне керівництво, якщо воно хоче бути чесним і чистим перед народом, вони повинні ці речі зробити. Тому що це їхня політична воля. І тільки завдяки політичній волі й бажанню це змінювати, ці негативні явища будуть поборені. Якщо лише чатувати про аргументацію, що хтось принесе докази — це безголів'я повне. Я ще раз на цьому наполягаю: політична воля дозволяє змінювати інституційну систему, забезпечувати громадський контроль за ресурсами. І лише тоді приходять зміни в ці органи влади.

Повну версію інтерв'ю з Романом Безсмертним слухайте на Radio NV: