Неможлива історія Асадів. Як тихий сирійський офтальмолог та освічена британка створили одну з найжорсткіших диктатур сучасності

Принц-офтальмолог

Башар Асад народився 11 вересня 1965 року у Дамаску в родині військового командира Хафеза Асада та його дружини Аніси Махлуф. Батько тоді ще не керував країною, а очолював національні військово-повітряні сили.

Клан Асадів історично походив з прибережної Латакії і належав до релігійної меншини алавітів — шиїтської групи, яка переконана у божественності четвертого праведного халіфа Алі.

Коли Башар ще був дитиною, Хафез влаштував переворот і у 1971 році став президентом Сирії, очоливши також правлячу партію Баас.

Так Башар, разом з двома братами Басилем та Магером (ще один, наймолодший, Маджд, мав розумові порушення), став одним з сирійських «принців». Втім, він був тихим хлопцем і мало цікавився політикою: у 1988-му на відмінно закінчив Університет Дамаску, став лікарем, — оскільки боявся вигляду крові, то обрав фах офтальмолога, — та отримав першу роботу в військовому госпіталі у Тішрині.

Оскільки Хафез мав за наступника Басиля, то Башар міг спокійно вчитися медицині далі. І тому у 1991 році скромний «принц» покинув Сирію — поїхав на стажування до Лондону.

Але у 1994-му все змінилося — Басиль загинув у Дамаску в автотрощі. Башара негайно відкликали до Сирії, де з лікаря йому довелося перетворитись на військового командира.

За п’ять років Башар отримав звання полковника, а згодом — маршала.

10 червня 2000-го помер Хафез Аль-Асад, який безжально керував країною 30 років. Тож Башар переймає керівництво країною.

Парламент Сирії навіть змінив конституцію, знизивши вік обрання на посаду президента до 34 років — під молодшого Асада. Формально його обрали не на виборах, а на референдумі 10 липня 2000 року: на ньому Башар отримав 97,29% голосів.

Тоді ж він одружився на Асмі Ахрас, яка росла та вчилася у Лондоні та стала банкіром у J.P. Morgan. Її батьки — сирійські суніти — втекли до Британії після перевороту Хафеза у пошуках кращого життя.

Майбутня дружина диктатора навчалась у гарних приватних школах, потім стала фахівчинею з комп’ютерних наук у Королівському коледжі Лондону. З Башаром вона бачилася кілька разів у Британії в колі родини, — її мати планувала звести їх разом.

Проте одружились вони лише через декілька місяців після смерті Хафеза, — вважається, що Асмі разом з Башаром втекла до Лівії, де молоді й побралися у наметі посеред Сахари. Заради цього майбутня перша леді навіть відмовилась від місця у бізнес-школі Гарварду.

Асма бездоганно володіє англійською, але на той момент недостатньо вільно знала арабську. Першого року в статусі дружини президента вона подорожувала країною інкогніто, знайомилася і спілкувалася з людьми, дивилася на життя сирійців.

Незабаром Асма стала публічною фігурою і її навіть почали порівнювали з принцесою Діаною.

У ті часи Сирія була країною-парією, покинутою усіма державою, яка підтримувала терористів по всьому світу. На чолі стояла безжальна, але секулярна партія БААС. Сирія мала проблемні відносини з Ізраїлем, її війська фактично окупували Ліван, а з Туреччиною Дамаск сперечався через доступ до водних ресурсів.

Для сирійців перші роки правління молодого подружжя стали часом надій, що після стількох років жорсткої диктатури Хафеза новий президент, який здобув освіту на Заході, і перша леді, що виросла у Великій Британії, забезпечать мир і свободу в країні.

Протягом 2000-х популярність Асадів росла.

Зокрема дружина нового президента займалась просвітницькими проєктами через заснований нею Фонд розвитку Сирії, їздила країною з надувним наметом та розмовляла з маленькими сирійцями про громадянські права.

До початку громадянської війни Асма, яка народила Башару трьох дітей, та досі є підданою Великої Британії, доволі часто виступала ще й на різноманітних міжнародних форумах, розповідаючи про демократію та права людини.

Проте доволі швидко Башар почав закручувати гайки та обмежувати свободу, забороняючи виїзд дисидентам, соціальні мережі. Багато противників Башара були арештовані, закатовані та вібиті.

Асма ж поступово входила у смак політики, дипломатії та шопінгу. Країна, яка до того спиралася на планову економіку і була бідною, отримувала мільйони доларів інвестицій через фонд дружини президента, — той вважався опонентами не більш ніж гаманцем родини Асад.

Так би воно і продовжувалося, якби не події Арабської Весни у 2011 році.

Асади на війні

Наприкінці зими 2011-го вуличний продавець овочів у Тунісу підпалив себе, а заразом — і весь Близький Схід, розпочавши каскад революцій, відомих, як Арабська Весна. Пали уряди Тунісу, Лівії, Єгипту. Хвилі протестів прокотилися арабським світом, ставши громадянськими війнами у Ємені, Лівії та в Сирії, де з 1963 року безперервно діяв надзвичайний стан.

Для батьківщини Башара все почалось у місті Дараа біля Дамаска. Група школярів розмалювала стіну у цьому агрокультурному центрі графіті «Ти наступний, лікарю». Працівники служби безпеки Сирії — Махабарату — яку у Дараа очолював кузен Башара, знайшли їх і катували. Біля мечетей почав збиратися натовп на мирні протести. Але урядові солдати відкрили вогонь на ураження.

Тоді багато хто в Сирії сподівався, що Башар відреагує на це насилля та відновить справедливість.

Але 30 березня 2011 року той прийшов до парламенту Сирії з промовою, де сказав: Сирія стоїть перед великою змовою, криваві розгони демонстрацій — фейк, а у відставку він у жодному разі не піде.

Серед ображених сирійців виникли невеликі озброєні загони, які й почали бойові дії. За перші кілька місяців в країні загинули 2 тис. людей.

Отже, шляху назад більше не існувало. Серйозний конфлікт спалахнув у 2012 році, тоді ж режим Асада розпочав кампанію хімічних атак проти цивільних та опозиції, на півночі провінції Хама.

Пізніше Башар повторював мантру, що «десятки тисяч жертв у Хамі подарували нам стабільність» і що його батько Хафез мав рацію. Вже у лютому 2012 року сили Асада на чолі з братом Магером стояли біля Хомса, де виросли батьки Асми, і розстрілювали його з артилерії.

Далі Башар перейшов до авіанальотів, особливо з появою у нього нових союзників — росіян. Серед іншого було задокументовано більш 300 атак урядових сирійських військ з використанням отруйної речовини зарин.

На Заході очікували, що принаймні Асма виступить проти кривавих дій свого чоловіка, але британська піддана виявилась надійною прихильнецею Башара, публічно його підтримавши.

Вся країна лежала в руїнах, але владу Асади тримали залізно. У 2014 році, окрім повстанців, з’явився новий ворог — терористи з Ісламської держави, які захопили частину території Іраку та Сирії. На допомогу прийшли Кремль і Іран, зацементувавши союз, який протримався десять років, — у 2014-му Асад провів вибори, але лише на підконтрольних йому територіях.

У 2016-му режим Башара захопив Алеппо — останнє велике місто, контрольоване опозицією. Війна, нібито, пішла на спад. Це співпало з приходом до влади Трампа і першими авіаударами США по Сирії. ООН перестало рахувати жертви громадянської війни.

Незважаючи на все це Асада у 2021-му знову переобрали на посаду президента.

Падіння дому Асадів

Фактично Сирія перетворилась на розділену країну: центр і південь займали війська Асада, схід — курдське утворення Рожава за підтримки США і останні осередки терористів з Ісламської держави, на півночі трохи землі біля власних кордонів завоювала собі Туреччина, а у північно-західному кутку ісламісти з провінції Ідліб звели власну державу.

У такому вигляді Сирія проіснувала останні відносно тихі чотири роки.

Цей час режим Асада присвятив важливій справі - власному збагаченню.

До прикладу дядько Башара Ріфат (на прізвисько М’ясник Хами), придбав два таунхауса у Парижі вартістю $90 млн, гроші на це він узяв з сирійського бюджету. А родичі родини Асадів — брати Махлуфи — збудували собі статки в ОАЕ, де вже довгий час живе сестра колишнього диктатора Бушра. $40 млн президентський клан вклав у московську нерухомість — адже в Росії лікувалась від раку грудей Асма Асад.

Взагалі РФ стала головним союзником та прихистком для Асада. Тому Дамаск віддано захищав будь-які інтереси Путіна на міжнародних майданчиках. Дійшло до дрібниць: сини Башара Хафез та Карім, а також донька Зейн у 2018 році відвідали дитячий табір Артек у тимчасово окупованому Росією Криму. Зараз, ймовірно, Асма Асад разом з дітьми вже перебуває у Росії.

США наклали на Хафеза-молодшого санкції у 2020-му, коли тому було 18. Так само Вашингтон вчинив і з його матір'ю, бо вважає, що Асма забезпечує життєдіяльність злочинного сирійського режиму. Адже її фонд не лише став каналом надходження усією міжнародної гуманітарної допомоги, а ще й перебрав на себе бізнес найбагатшого сирійця — дядька Башара Рамі Маклуфа.

Найбільше ж будинків Асади та наближені до них люди придбали у Іспанії - нещодавно офіційний Мадрид конфіскував їхньої власності на шалені $740 млн.

На порозі нового часу

«Асад пав. Так завжди було і буде з усіма диктаторами, які роблять ставку на Путіна: він завжди зраджує тих, хто на нього покладається», — написав у соцмережі Х вдень 8 грудня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

Головний вітчизняний дипломат зазначив, що наразі головною метою є відновлення безпеки в Сирії та захист людей від насильства. Також він наголосив на необхідності стабілізації регіону та забезпеченні політичного діалогу в країні заради її державних інституцій.

«Ми висловлюємо готовність прокласти шлях до відновлення відносин у майбутньому та підтверджуємо підтримку сирійського народу», — додав Сибіга.

На думку міжнародних експертів, зараз сирійцям потрібно закінчити війну і сформувати нові, легітимні органи влади, об'єднати поліетнічну державу. А вона наразі заповнена секретними в’язницями, підземними заводами по виробництву хімзброї, російськими, іранськими та турецькими анклавами.

Процес займе багато часу, а успіх — не гарантований. Наприклад, Туреччина навряд чи зупинить тиск на курдів силами своїх проксі-загонів.

Неясно також, чи зможуть ісламісти та джихадисти, яких США, ООН та інші вважають терористами, побудувати нову світську Сирію, або ж все закінчиться дублем Афганістану.

У будь-якому разі сили, які зараз захопили владу, можуть швидко вийти з-під контролю, що знову розпалить вогонь конфлікту.

«Я сподіваюся, що через певний час вони знайдуть баланс між всіма протиріччями, інтересами, — сказав Radio NV вітчизняний дипломат Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій. — Сирія може не залишитися в тих самих кордонах, вона може розсипатися».

Він очікує, що нинішні події зведуть нанівець присутність РФ у регіоні, і Кремль залишиться без своїх сирійських баз: авіаційної Хмеймім та військово-морської у Тартусі. А це «вдарить по присутності Путіна в інших місцях».

Та й Андрій Коваленко, керівник Центру протидії дезінформації при РНБО, наголосив, що Росія втратила ключову зону впливу на Близькому Сході, включно з логістичними базами. Що матиме певне відлуння для Кремля, адже після падіння режиму Асада роль РФ в Африці також буде слабнути.