Зміни на східному фронті. Куди тікає «потвора з почуттям гумору» Пригожин і з якого міста окупанти роблять Бахмут-2 — інтерв'ю з Диким

Гуляють нашим інформаційним простором інформ-хвилі — «а нахіба ми тримаємося за той Бахмут». Це ж насправді великі втрати, приховувати чи применшувати не бачу жодного сенсу. Втрати насправді там дуже великі і, на жаль, не лише у наступаючої сторони. Так, наші в рази менші. Але порівняно з тим, скільки втрачають росіяни, навіть в п’ять разів менше насправді для нас — це дуже багато.

Наскільки я знаю, Сирський взагалі не дуже піарна людина, він не лізе активно в інформпростір. Я так розумію, що його поставили перед фактом: треба щось суспільству пояснювати.

Але все одно мені б хотілося, щоб такого роду речі, про які він говорить, не анонсувалися, а ставали для нас сюрпризом. От так, як став свого часу сюрпризом харківський наступ.

Мені дуже хотілося б, щоб просто [все сталося] через якийсь деякий час. Не буду навіть навмисно зараз оперувати якимись часовими рамками — не лише тому, що я не Арестович, а тому, що мені б хотілося, щоб ми насправді навіть не обговорювали плани нашого командування. Крім хіба що дуже загального, стратегічного бачення, яке вже й так для всіх достатньо очевидне. Хотілося, щоб насправді ми за якийсь час отримали сюрприз. І от тоді би вийшов Сирський і сказав: «Бачите як вийшло, от заради цього ми тримали Бахмут».

— Україна — не Росія. Там сказали, що треба йти помирати, і ніхто жодних питань не ставить. А тут треба відповідати на ці питання.

— Так. І це постійний баланс. Тут немає готового рішення: його кожного разу доводиться шукати експериментально. Тут ні на чий досвід не пошлешся, ніяких методичок немає.

Нам весь час треба шукати цей баланс. З одного боку, ми воюємо саме за те, щоб залишатися відкритим, демократичним суспільством. Це далеко не остання мета нашої війни. Нам же треба не просто зберегти території і державу. Нам треба зберегти саме вільну, демократичну державу. Але, з іншого боку, війна накладає свої обмеження. І де правильний баланс цих речей — це тільки навпомацки, експериментально вдається з’ясовувати.

— Навіть такий обережний баланс привідкриває щось ворогам, щоб вони цим могли скористатися?

— Сподіваюся, що ні. Можливо, Сирський тим і керувався, що десь зараз відбуваються достатньо серйозні приготування до якоїсь нашої наступальної операції. Боюся, що не варто недооцінювати російську розвідку. Найімовірніше, вона все одно хоча б в загальних рисах уже про це знає.

— Bloomberg оприлюднює інформацію, що нібито керівник ПВК Вагнера Пригожин попросився, щоб його відпустили, робить принаймні натяки, щоб перекинутися на Африку? Набридло йому вже в Україні. Це є якимось сигналом?

— Припускаю, що це може бути правдою, тому що що йому тут вже ловити? Йому закрили кран.

Я зараз навіть не про те, що йому перестали давати снаряди, як він сам скаржився, — це неправда. Його по снарядах просто прирівняли до звичайних російських частин. До того в нього був особливий режим: насамперед все дайте Вагнеру, а те що лишиться — «мобікам». А його просто зрівняли з «мобіками». І це те, про що він почав тоді дуже голосно репетувати, що «у мене тепер снарядний голод».

Я про інше: йому перекрили можливість вербувати зеків. У тих зеків, які вижили в його абсолютно шалених наступальних операціях, які вже одразу плануються з таким рівнем втрат, які жодна сучасна армія взагалі б не розглядала як можливі… В ХХІ столітті в принципі не вважаються прийнятними такі втрати, але ж то в ХХІ столітті.

Так от: йому перекрили можливість вербувати їм заміну в ГУЛАГу, а ті, що вижили — наближаються до кінця шестимісячного контракту. А там була чітка умова: шість місяців ти воюєш як гарматне «м’ясо», ймовірно — здохнеш, але якщо вже вижив, то повна амністія і повернення в Росію.

І, ймовірно, їм доведеться просто дотримати цю [обіцянку]. Бо якщо буде ще й потужний кидок в кінці - «відвоював шість місяців, а от тепер ми тебе змушуємо одразу підписати під дулом автомата наступний шестимісячний контракт», — то у такому випадку, найімовірніше, ці люди або збунтуються, або масово дезертирують чи здадуться на наш бік. Тому їх дійсно доведеться відпустити.

Коли так, то все, йому немає, де брати людей. Звичайно, з цієї ситуації йому треба якось виходити.

— Тобто війна в Африці, в Сирії - це піонерський табір відпочинку, порівняно з тим, що в Україні?

— Там вони відтягуються, можна сказати. Там вони розважаються, заробляють шалені бабки. Тоді як війна в Україні для нього витратна, а не прибуткова. Тут він хотів заробити собі саме політичні дивіденди, він інвестував в це. А в фінансовому плані це для нього просто чорна діра, куди валяться його гроші.

Щоправда, грошей в нього ще багато, бо тим часом в Африці він продовжує бути в великому плюсі. Лише за минулий військовий вже рік він в Африці заробив, згідно з оцінками західних експертів, 250 мільйонів доларів. Ясно, що тут він стільки не витратив. Таким чином у нього, з одного боку, чорна дірка, куди привалюються його гроші в Україні, а політичні дивіденди йому теж дедалі зменшують, адже в якийсь момент його вже визнали небезпечним конкурентом і почали обнуляти.

А з іншого боку, Африка, де гуляй — не хочу, де те, як вони звикли воювати, тобто просто, наприклад, спалювати повністю села з цивільним населенням; супроводжувати військові операції масовими зґвалтуваннями і грабунком. А там, як це не жахливо звучить, в частині країн Африки це досі вважається нормою — там всі так воюють. Тому там вони чудово вписуються і нормально заробляють.

— А для нас це цікавий сигнал про те, що в Україні вже не так цікаво стає Пригожину. Можливо, це бажання «спетляти»?

— Дуже ймовірно. До речі, звернув увагу на його останню хуцпу — це чудове єврейське слово, яке означає супернаглість. Він до [державного секретаря США Ентоні] Блінкена звернувся. Запропонував Блінкену стати співінвестором його проектів у Африці. Принаймні в почутті гумору цій потворі не відмовиш.

— Хуцпа, щоб всі орієнтувалися: коли вбивця встромляє ніж в руки людини, яка прибігає на крик по допомогу, і каже, що це вона вбила.

— Мені більш подобається інший приклад: коли вбивця, якого судять за вбивство своїх батьків, в якості пом’якшуючої обставини просить врахувати, що він тепер круглий сирота.

— Експерти Інституту вивчення війни Сполучених Штатів припускають, що Росія під час бійні під Бахмутом, де вони втрачають страшну кількість живої сили і техніки, можуть відмовитися від наступу на Бахмут і Вугледар, а сконцентруватися на Авдіївці, за яку вони воюють вже з 2014 року. Таким чином змістити акценти.

— Так, правда. Авдіївська промка була дуже гарячою зоною ще влітку 2014 року.

— Я не розумію, чим це їм може допомогти?

— Чесно кажучи, я теж не бачу сенсу в такому, не поділяю цей прогноз. Вони поки що намагаються зробити з Авдіївки Бахмут-2. Тобто вони теж там перейшли від тактики лобового штурму, переконавшись, що це безнадійно, до тактики охоплення міста з різних боків. І якщо Бахмут наразі десь на 4/5 у кільці, то Авдіївка поки що наполовину у кільці.

Але вони насправді просунулися там за останні п’ять днів дуже непогано. І вони рухаються саме по околицях, довкола Авдіївки, намагаються перерізати траси. Тобто вони намагаються фактично повторити там те, що в них в бахмутській операції є успішним — охоплення і перерізання доріг.

У ситуації, коли Бахмут набагато ближчий саме до оточення і перерізання логістики, аніж Авдіївка, вважати, що вони раптом зупинять зусилля на бахмутському напрямку і повністю все перекинуть на Авдіївку? Це хіба через якісь їхні внутрішні питання, яких особисто я не знаю. З погляду військової логіки, це було б абсурдно: не дотискати там, де вони насправді достатньо близькі до успіху, а навпаки — піти туди, де поки що в них успіхів менше.

З Вугледаром інша історія. Мені буде дуже шкода, якщо вони відмовляться від подальших штурмів Вугледару. Але якщо в них ще є хоч трохи здорового глузду, вони відмовляться. Тому що там співвідношення втрат абсолютно інше, ніж в Бахмуті і Авдіївці. Там наші захисники майже втрат не несуть, а натомість росіяни несуть дуже великі. Там реально ще пара таких спроб штурму, як були, і Вугледар зрівняється з Чорнобаївкою, як такий фольклорний населений пункт.

Тому там, я дуже сподіваюся, що вони все ж таки ще в наступ сходять. Але якби вони передумали, то це було б логічно. Відступ їх від Бахмута наразі нелогічний.