П’ять автомобілів із пробігом, яких всі дуже бояться. А даремно
Вибір авто20 грудня 2020, 21:04
Підставою для цієї статті став лист до редакції від одного з наших читачів. Він містив скріншот, супроводжуваний просто невгамовними глузуваннями. На скріншоті було оголошення про продаж автомобіля на одному з популярних українських сайтів.
В оголошенні йшлося про старий Range Rover і продавець розхвалював машину як «надійний і невбиваний позашляховик».
Наш читач задався запитанням, як можна так знущатися з потенційних покупців? Адже всі знають, що власників старих Range Rover за свої муки в цьому житті в рай пускають без рекомендації?
Насправді, питання резонне.
Серед автолюбителів живе безліч міфів про надійність і ломучість тих чи інших автомобілів.
Багато таких міфів формувалися ще в 1990-х, коли до нас вперше хлинув потік іномарок. А доповнювалися вони в 2000-х, коли більшість автомобілів на ринку все ще оснащувалися старими технологіями (атмосферні двигуни з розподіленим впорскуванням, класичні «автомати», сталева підвіска, мінімум електроніки
Тоді картина надійності автомобілів була зовсім іншою.
Люди не беруть до уваги, що часи змінюються. І в наш час «одноразових» турбованих моторів з безпосереднім впорскуванням, «роботів» і варіаторів, алюмінієвої підвіски, тонкого металу в кузові і пластикових крил, все ще оперують «дідусевими» міфами.
Завдяки цим міфам народ у нас досі вважає, що Toyota «не ламається», що французькі авто примхливі і не підлягають нормальному ремонту, а Mercedes робить виключно двигуни «мільйонники».
Також через ці міфи багато хто боїться купувати старі авто деяких брендів, вважаючи, що це призведе до нескінченних ремонтів і витрати зайвих грошей.
І ті, і інші міфи об'єднує одне — схильність до надмірних узагальнень.
Так, стара Toyota в середньому «проживе» довше і вимагатиме менше клопоту і грошей на ремонти, ніж стара Alfa Romeo.
Але це не означає, що всі Toyota доживуть до другого пришестя, а всі Alfa Romeo неодмінно зламаються в перший же день після придбання, до того ж назавжди.
Розвінчувати позитивні міфи якось не хочеться (або просто зробимо це наступного разу). Але обілити репутацію деяких авто (хоча б частково) — завдання досить благородне.
Спираючись на думки опитаних нами майстрів профільних сервісів, ми вирішили розібратися з деякими казками про старі машини, які «не можна купувати у жодному разі».
Візьмемо як приклади деякі моделі авто, які популярні на вторинному ринку, зокрема й завдяки перегонникам, які навезли їх в епоху «євроблях», та й зараз продовжують везти.
При цьому, ми не бачимо ніякого протиріччя в тому, що деякі з машин в цій статті, раніше згадувалися нами як небажаний вибір у інших статтях. Ті матеріали були орієнтовані на людей, які просто хочуть надійну стару машину. У цій статті ми орієнтуємося на людей, яким подобається конкретне авто, але вони бояться йти на поклик серця зі страху розоритися на ремонті.
Alfa Romeo 159
2005−2011 рр.
$7000−15000
Елегантний італійський автомобіль завжди користувався попитом у людей з вишуканим смаком. І у прекрасної половини людства, звичайно.
Незвичайна зовнішність, відмінні керованість і динаміка, не особливо завищена ціна — всі ці козирі зазвичай нівелюються усталеним міфом про те, що Alfa Romeo взагалі, і 159-а зокрема — це не машина, а діра розміром з Юпітер у вашому гаманці.
Чи так це насправді?
Не зовсім.
Велика частина критики Alfa Romeo 159 була пов’язана з проблемами в електриці, а також з дуже поганою мережею спеціалізованих СТО у нас в країні. Гаражні майстри ж бралися за дивовижну «Альфу» з небажанням.
Як результат — слава про ломучу і непрактичну машину. І зовсім даремно.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Електрика в Alfa Romeo 159 і справді не вражає надійністю. Нерідко виходять з ладу елементи, які, скажімо, на «японцях» служать десятиліттями, наприклад, компресор кондиціонера, датчики рівня кузова, блок управління системами комфорту
Кузов непогано опирається корозії — приблизно на рівні «японців», але все ж таки не рівня німцям або Volvo. На старих машинах, власники яких не піклувалися про «антикор» знизу картина вже може бути сумною. Хоча до наскрізної корозії справа доходить рідко.
Підвіска Alfa Romeo 159 не з простих. Спереду — двохважіль, ззаду — багатоважілька. Кульові опори міняються разом з важелями. Сайлентблоки та багато інших елементів ходової є тільки в оригіналі, а не оригінальні запчастини набагато гірші за якістю.
Але загалом підвіску не можна назвати тендітною. Один раз вклавшись у неї, можна на кілька років забути про всі проблеми.
На Alfa Romeo 159 ставилося безліч двигунів і різних коробок (позначалася співпраця концерну з General Motors — тут багато рішень від Opel, який тоді належав американцям).
Тому, наприклад, існує аж ніяк не преміальна версія Alfa Romeo 159 з 1,8-літровим бензиновим мотором і опелевською 6-ступінчастою «механікою». Двигун відверто слабенький (140 к.с.) для авто з такою агресивною зовнішністю, а коробка не вражає надійністю.
Зате з топовим 3,2-літровим бензиновим мотором Alfa Romeo 159 отримала 6-ступінчасту АКПП виробництва Aisin (вона ставилася на деякі моделі Volvo, Ford, Mazda). І у двигунів, і у коробки ресурс цілком гідний. Це, до речі, повнопривідна версія з трансмісією, створеною інженерами Alfa Romeo на основі міжосьового дифренціалу Torsen III. Конструкція досить надійна.
Бензиновий мотор 2,2 л — найпоширеніший для передньопривідних Alfa Romeo 159. Він в цілому досить надійний. Ланцюговий привід ГРМ, загальний ресурс до «капіталки» — як правило, не менше 300 тис км.
А про дизель Alfa Romeo 159 майстри відгукуються ще краще. Причому, як не дивно, про всі — і про 1,9 л, і про 2,4 л. І навіть про 2-літровий, який з’явився в останні роки випуску Alfa Romeo 159 (хоча у нас такі машини майже не зустрічаються).
Дизельний характер не надто пасує Alfa Romeo 159, але самі мотори живучі і не дуже примхливі. Головне — стежити за якістю палива і станом клапана EGR, а також масляного радіатора. Ну і ремінь ГРМ міняти вчасно. Для мотора 1,9 л регламентна заміна — кожні 60 тис км. Це вкрай мало, легко пропустити. І ціна помилки буде велика.
2-літровий дизель дуже боїться перегріву, але в цілому великих претензій до нього немає.
У сухому залишку — Alfa Romeo 159 аж ніяк не є «ломучим коритом», як говорять чутки. Так, автомобіль специфічний, і обслуговувати його варто у майстрів, які знають його особливості. Але у Alfa Romeo 159 міцний кузов, добротна ходова, в цілому надійні мотори і коробки (крім 1,8 і «механіки»). Тож, якщо машина дійсно подобається, можна сміливо брати її.
BMW X5
Друге покоління (2007−2013 рр.)
$13000−25000
Перше покоління BMW X5 (Е53) було справжньою революцією. Фанати марки були в захваті від «легкової» керованості кросовера, побудованого на базі 5 Series.
Друге покоління з індексом Е70 також було шалено популярним. І по суті, залишається досі. Навіть незважаючи на пекельні «страшилки», які люблять розписувати на форумах.
Так, BMW X5 — це зовсім не дешевий в обслуговуванні автомобіль. Але чи такий він жахливий, як це люблять малювати деякі «знавці»?
Насправді, ні.
Перше, про що потрібно сказати, це річ, яка справедлива для будь-якої старої баварської машини. Потрібно вибирати автомобіль, який не бував у серйозних аваріях. BMW часто купують «гонщики». Тому істотна частина цих машин відновлені після аварій.
Але припустимо, ви вибираєте ретельно, і битого авто зуміли уникнути.
Чого боятися далі?
Ну вже точно не корозії. Не биті BMW фактично до неї не схильні.
Зате вистачає проблем з електрикою, деякі блоки можуть іноді відмовляти без всяких причин, а коштують вони недешево (наприклад, блок управління освітленням або вентилятор кліматичної системи).
Особливо прикрими можуть бути відмови в електроніці активного рульового управління, електромуфти приводу передньої осі, пневмопідвіски
Пневмопідвіска цілком може залишити вас без штанів — ціни на її ремонт зашкалюють. Рейка в машинах з адаптивним рульовим управлінням також коштує «дурних» грошей.
На машинах перших років випуску BMW X5 Е70 стояли 6-ступінчасті АКПП (ті ж, що на X5 Е53). Претензій до них не багато, якщо машину не ґвалтували, а мастило в коробці міняли регулярно, то коробка ходить 250−300 тис км.
На пізніх BMW X5 Е70 стоїть 8-ступінчастий «автомат». З ним машина трохи динамічніша і трохи економічніша, але ці коробки примхливіші. Майстри профільних СТО радять міняти мастило в таких АКПП не рідше, ніж раз у 30−40 тис. км. Якщо колишній власник цього не робив, то новому покупцеві коробка може піднести неприємний (і дорогий сюрприз).
Мотори в BMW X5 Е70 — це тема для окремої статті. Їх тут ставилося безліч. Деякі перекочували з Е53 — вони в цілому не особливо проблемні, наприклад, бензиновий 3-літровий V6. Після 100 тис км він схильний до «масложору», але в цілому проблем доставляє не багато.
Іноді зустрічається і досить надійний мотор об'ємом 4,8 л, але його дикий апетит до палива відлякує більшість покупців.
У більш свіжих BMW X5 Е70 стоять бензинові мотори з безпосереднім упорскуванням палива. Там проблем вже цілий букет, включно з протіканням форсунок і паливними насосами.
Найменше проблем з дизелями. Особливо в дорестайлових BMW X5 Е70. До 2010 року ставився 3-літровий турбодизель з індексом М57 — це один з найнадійніших баварських моторів за всю історію. Він практично позбавлений слабких місць. Бувають проблеми з фільтром сажі і протіканням у патрубках турбін, але в цілому цей мотор здатний без проблем «пробігти» 300, а то й 400 тис. км.
Більш нові дизелі серії N57 вже не такі надійні, але все ж мотористи відгукуються про них краще, ніж про бензинові мотори. Тут головне — якісне паливо, своєчасна заміна масла і фільтрів.
У сухому залишку — BMW X5 дійсно є дорогою в обслуговуванні і досить капризний автомобіль. Але це якщо порівнювати з яким-небудь безпроблемним «японцем». Якщо взяти доглянутий екземпляр з дизельним мотором (бажано дорестайл), то навряд чи BMW X5 вас розорить. Просто буде трохи дорожче, ніж авто середнього класу. Ну це зрозуміло — за преміум потрібно платити.
Jaguar XJ
П’яте покоління (2010−2019 рр.)
$20000−35000
Душа, звичайно ж, просила включити в цей матеріал горезвісний Range Rover, та ще й Sport або Vogue.
Але там все дійсно дуже неоднозначно.
А ось з родичем по концерну Jaguar Land Rover розібратися виявилося набагато цікавіше.
Повнорозмірний седан Jaguar XJ в кузові X351 в Україні — велика рідкість. А отже, і можливість ефектно виділитися з натовпу одноманітних власників Porsche, BMW і Lexus.
Купивши Jaguar, ви показуєте, що мислите нестандартно. А також, що у вас багато зайвих грошей. Зайвих, тому що машина хоч і красива і динамічна, але шалено ломуча і дорога в утриманні. Принаймні так говорять.
А насправді?
Насправді, все не так вже й однозначно.
Jaguar XJ виявився вельми надійним, хоч і зовсім не безпроблемним автомобілем. Якщо купити його з розумом, то ви цілком можете залишитися у виграші з усіх боків — і машина у вас буде оригінальна, і в сервіс ви будете заїжджати не частіше, ніж власники, скажімо, BMW або Lexus.
Кузов тут виконаний повністю з алюмінію. Сам собою він практично не схильний до корозії, вона може хіба що проявлятися в місці стику зі сталевими деталями.
Правда, в разі ДТП, навіть невеликих, вам буде непереливки — алюміній значно гірше піддається виправленню.
Фарбування дуже якісне (на відміну від тих же «японців» наприклад), тому і відколи від камінчиків у Jaguar з’являються не так вже й часто.
У салоні Jaguar XJ є одне слабке місце — ніжна і тонка шкіра, за нею потрібно доглядати, інакше салон «породистого кота» може виглядати затертим навіть на машині, якій 5−7 років. А перешивати салон Jaguar у наших «кустарних» умільців це — просто знущання.
До електрики Jaguar XJ особливих претензій немає, тут все на дуже гідному рівні. Не як у Range Rover, а як у «німців».
Ходова частина Jaguar XJ також говорить на користь негайного руйнування міфу про «ломучість». Майстри в один голос говорять, що задня пневмопідвіска — одна з найнадійніших в своєму роді взагалі. Балони без проблем витримують по 200−250 тис. км пробігу, компресор і арматура так само безпроблемні.
Спереду «пневми» немає — там звичайна дворичажка, причому, нижні важелі доступні як у вигляді оригінальних, так і неоригінальних запчастин з непоганим ресурсом і доступною ціною.
Рульова рейка після 100 тис. км починає постукувати, але це типова проблема для сучасних авто на наших дорогах. «Зробити» рейку на Jaguar XJ не дорожче, ніж на інші європейські авто.
До 2012 року на Jaguar XJ ставився 6-ступінчастий «автомат», а потім — 8-ступінчастий. Обидві коробки досить довговічні (не менше 200 тис. км, якщо, звичайно, машину не «вбивали»), але дуже дорогі в ремонті. Та й не всі контори-коробочники за них візьмуться. Тож, придивляючись до Jaguar XJ, на роботу АКПП варто звернути особливу увагу.
Існує повнопривідна версія Jaguar XJ (її почали випускати в 2012 році). Тут роздавальна коробка та ж, що й у BMW xDrive тих років. І діагноз для неї все той же — якщо часто міняти масло і не заганяти машину в грязюку, то «роздатка» майже невбивана. В іншому випадку — це відмінний спосіб «попасти» на великі гроші.
А тепер про двигуни Jaguar XJ.
Бензинові турбовані 3-літровий V6 і 5-літровий V8 належать до однієї серії і відрізняються тільки кількістю циліндрів. У приводі ГРМ використовується надійний ланцюг, турбіну охолоджує рідинний інтеркулер.
Мотори в цілому досить надійні, але дуже чутливі до перегріву, а також до якості палива. Деякі спеціалісти стверджують, що їх краще взагалі заправляти виключно 98-м бензином. Що стосується перегріву, то потрібно ретельно стежити за станом патрубків системи охолодження — на них тут чогось заощадили, а проблеми з ними ведуть до швидкого зношування двигуна від регулярного перегріву. Також майстри відзначають проблеми з помпою і термостатом. Всі ці речі потрібно ретельно перевіряти мало не на кожному ТО. Інакше — чекай біди.
3-літровий дизель на Jaguar XJ той само, що й на багатьох моделях Range Rover. Клопоту з ним може бути досить багато. Краще його уникати, але це не складно — у нас дизельні Jaguar XJ майже не зустрічаються.
У сухому залишку — в Jaguar XJ немає нічого страшного і нічого такого, що змусило б говорити про нього із жахом і придихом. Якщо виберете не вбитий екземпляр, то проблем з ним буде не більше, ніж, скажімо, з «п'ятіркою» BMW.
Volkswagen Touareg
Перше покоління (2002−2010 рр.)
$8000−15000
Колись ця машина коштувала шалених грошей і була «мрією прагматика». У ній було дивовижне поєднання вельми пристойної динаміки (навіть з базовим дизелем, не кажучи вже про топові мотори), чисто німецьку керованість, прохідність і місткість. А ще модель вийшла дуже технологічною, такий собі доступний варіант Porsche Cayenne (вони є близькими родичами).
Сьогодні ціни на Touareg першого покоління опустилися, що називається, нижче плінтуса. Таких машин багато як українського походження (куплених тут колись офіційно), так і привезених з Європи і США.
Отримати преміальний кросовер нехай і 10−15 річної давності за ціною дешевше нового Renault Logan, хіба це не фантастика?
Думка і справді спокуслива, але тут вступає в силу горезвісний фактор міфів.
Народна поголоска говорить, що Touareg — це мало не Range Rover німецького походження. Що машина дико ломуча і надзвичайно дорога в обслуговуванні. Що старий Touareg буквально зніме з вас останні штани.
Насправді, це правда лише частково.
Touareg і справді не зрівняється з Toyota або Honda за довговічністю і вартістю утримання. Але це не означає, що на машину однозначно не можна розглядати до покупки.
Головне — уникнути декількох проблемних модифікацій Touareg і вибирати серед решти. А також звернути увагу на кілька найпроблемніших місць (ми їх зараз перерахуємо). І в цілому, цілком реально отримати, хоч і старий, але цілком комфортний кросовер, який «ще побігає».
Отже, що слід знати про перший Touareg.
До плюсів моделі однозначно варто віднести міцний кузов, який відмінно опирається корозії. Її немає навіть на найстаріших екземплярах (2002−2003 рр). Якщо корозія є, значить, ця машина побувала в аварії з подальшим неякісним кузовним ремонтом. Від покупки краще відмовитися.
Сліди корозії можуть з’являтися в місцях, куди часто «прилітають» камінчики і бруд (арки, нижня частина дверей
Так само як і такі проблеми, як зношення проводки, дверних замків, газових упорів капота
Старий Touareg може доставити багато проблем по дрібницях, але наявність великої кількості розборок і великого асортименту запчастин дозволяє вирішити їх відносно малою кров’ю.
Електрика в Touareg дуже складна, краще ретельно перевірити машину перед покупкою, якщо в проводці копирсався якийсь «кулібін», то проблем потім не обберешся.
Найголовніші «жахи» зазвичай розповідають про пневмопідвіску Touareg першого покоління. Вона додає комфорту в русі і 30 см кліренсу для бездоріжжя, але сама собою недовговічна. А заміна пневмостойок — справа досить недешева. Один комплект може обійтися приблизно в $2000. Але ж є ще компресор і блок клапанів, які теж іноді виходять з ладу…
Не дивно, що більшість Touareg, що дожили до наших днів, вже перероблені на звичайну пружинну підвіску. Спочатку, вона ставилася тільки на базові моделі.
Вартість її обслуговування порівнянна з іншими «німцями» початку 2000-х. Простіше кажучи, якщо за машиною стежили, то вам розорятися теж не доведеться. Серйозно «перетрушувати» ходову доводиться не частіше, ніж раз на 80−100 тис. км.
З «механікою» Touareg зустрічаються вкрай рідко (і шкода, вона досить надійна).
Що стосується «автоматів», то 6-ступінчасті коробки Aisin тут стоять ті ж, що й на Toyota Land Cruiser — автомобілі, який вважається еталоном надійності і довговічності.
Здавалося б, і для Touareg тут варто співати дифірамби, але не все так просто. Механічна частина цих АКПП однакова, але Volkswagen налаштував коробку зовсім інакше — вона тут заточена під динамічну їзду і більш прийомисті двигуни. Тому коробки працюють у більш агресивних температурних режимах і, звичайно ж, зношуються швидше.
Ну або як мінімум, вимагають до себе більше уваги, ніж на «пенсіонерських» Land Cruiser. Наприклад, в коробці варто міняти масло якомога частіше. Опитані нами спеціалісти стверджують, що краще — не рідше, ніж раз на 30−40 тис. км. З огляду на, що мова йде про 8 літрів дорогого масла ATF, це додає негативу в скарбничку Touareg.
Система повного приводу у Touareg досить надійна, проблеми зазвичай зустрічаються на машинах з двигунами V8 і V10, які мають величезний крутний момент і буквально рвуть трансмісію на частини.
Ну а тепер про мотори, які поряд зі згаданою вище пневмопідвіскою вважаються головною «болячкою» Touareg.
З бензинових найбільш безпроблемним є «атмосферник» з розподіленим уприскуванням об'ємом 3,2 л. Він ставився на різні моделі Volkswagen і в цілому зарекомендував себе непогано. Він славиться дуже дорогою заміною ланцюга (вона потрібна раз на 100−150 тис. км, але у деяких ходить і довше), а також слабкою конструкцією вентиляції картерних газів (клапан досить дорогий). Але в цілому, при належному догляді цей мотор спокійно доживає до 300−400 тис. км пробігу без сюрпризів.
Двигун 3,6 л з безпосереднім уприскуванням схильний до споживання масла вже після 100 тис. км пробігу, впуск забивається сажею (в результаті падає потужність), та й механізм ГРМ тут ще складніше і дорожче в обслуговуванні.
До 2005 року на Touareg ставився 8-циліндровий бензиновий мотор об'ємом 4,2 л. Ось він якраз відрізнявся великим ресурсом і порівняльною простотою в обслуговуванні. Слабким місцем був тільки патрубок термостата, ну і ремінь ГРМ потрібно міняти вчасно, в іншому ж — свої 400−450 тис. км такі мотори до капіталки «виходжують» без проблем.
Біда в тому, що знайти такий Touareg на вторинному ринку вкрай складно. Та й згадані вище проблеми з «пневмою» і трансмісією якраз найбільше характерні саме для таких машин.
А ось мотро, що з’явився після 2006 року, 4,2 л з безпосереднім уприскуванням (FSI) всі майстри в один голос називають найпроблемнішим на Touareg.
Механізм ГРМ тут складається з чотирьох ланцюгів (міняти треба раз на 100 тис. км і це дико дорого і клопітно), а алюсилове покриття циліндрів недовговічне і фактично виключає капітальний ремонт. Мотор за фактом — одноразовий.
2,5-літрові дизельні мотори (а їх на Touareg ставилося кілька різновидів) є досить складними й дороги в обслуговуванні. Механізм ГРМ дуже складний, насоси-форсунки коштують дорого, турбіни недовговічні.
Дещо надійніше 3-літровий турбодизель V6, який деякі майстри з профільних сервісів називають ідеальним мотором для Touareg першого покоління. Він дорогий в обслуговуванні, але свої 300 тис. км, як правило, ходить без особливих проблем.
Приблизно те ж саме, можна сказати про дизельний V10 об'ємом 5 л — конструктивно, це просто два 2,5 л мотора (описаних вище), які об'єднані в одну конструкцію. У нього менше навантаження на окремі циліндри, тому і служить він довше, але якщо вже починаються ремонти, то суми можуть бути надзвичайними.
У сухому залишку — якщо вам подобається Touareg першого покоління, варто брати машину без пневми з 3,2-літровим бензиновим або 3-літровим дизельним мотором. І ретельно перевіряти електрику. І тоді всі «страшилки» про Touareg обійдуть вас стороною.
Audi A8
Друге покоління (2003−2009 рр.)
$8000−15000
Перше покоління Audi A8 було революційним. Ще б пак — перше в світі авто з повністю алюмінієвим кузовом і масою інших приголомшливих технологій. І з надійністю було все не так уже й погано. Особливо з 8-циліндровими моторами, які запросто проїжджали півмільйона, а то й більше без великих ремонтів.
А ось про Audi A8 другого покоління (індекс D3) говорять зовсім інше.
Часто доводиться чути, що це — один з найдорожчих автомобілів за обслуговуванням в історії, і що його покупка для звичайної людини — те саме що самогубство.
А на практиці?
Audi A8 — дуже непростий автомобіль. Найбільше претензій з роками виникає до електроніки. Коли починають відмовляти численні блоки управління, власника чекають чималі витрати. Та й просто головного болю тут багато — часом окремі блоки або елементи електроніки просто не знайти в короткі терміни.
Ходова у Audi A8 в цілому надійна і порівняно недорога в обслуговуванні.
А ось пневмопідвіска, звичайно, іноді дає «прикурити». Хоча на відміну від Range Rover або описаного вище Touareg в Audi A8 проблеми з нею переслідують далеко не всіх власників.
Деякі щасливо їздять на «пневмі» по 200−250 тис км і ні разу не стикаються з проблемами.
З двигунами ситуація непогана. 3-літрова бензинова «шістка» перших років випуску Audi A8 виявилася доволі надійною. Її слабке місце — механізм ГРМ. Потрібно вчасно здійснювати заміну ременів (тут це досить дорога процедура), але інших проблем з цим двигуном майже немає.
А ось 3,2-літровий бензиновий мотор з безпосереднім уприскуванням (FSI), що змінив його в 2005 році — це набагато більш складний агрегат. У нього ланцюговий привід ГРМ, але ланцюг має властивість розтягуватися, а міняти його потрібно разом з «заспокоювачами» і масою інших деталей. Часом такий ремонт тягне на добру третину вартості машини.
А ось 8-циліндрові мотори об'ємом 3,7 і 4,2 л перших років славляться своєю «невбиваністю». Є приклади, коли на них спокійно проїжджають по 300−350 тис. км без проблем.
Пізніше з’явився 4,2-літровий мотор FSI. Проблеми у нього ті ж, що описані вище у випадку з 3,2-літровим. І цінники на ремонт тут ще вищі.
8-циліндрові дизелі на Audi A8 D3 вважають надійними, але коли приходить «їхній час», ціни на ремонт просто божевільні.
На думку профільних майстрів, найкращий варіант для Audi A8 — 3-літровий турбодизель V6. Найчастіше, при своєчасній заміні масла і заправці якісним паливом, з цим мотором немає проблем навіть при пробігах далеко за 300 тис. км.
На Audi A8 тих років з повним приводом (а таких була більшість) ставився 6-ступінчастий «автомат», до якого особливих претензій немає. Головне — міняти масло разом з фільтром, і проблем немає навіть після 250−300 тис. км.
Передньопривідні Audi A8 оснащувалися варіатором Multitronic. Як не дивно, про неї багато хороших відгуків. Навіть при великих пробігах вона ламається рідко.