Святкова та поминальна страва. Як в Україні відроджують традиції приготування Авдіївської каші
Їжа14 жовтня 2024, 14:03
Нематеріальна культурна спадщина — це звичаї, форми показу та вираження, навички, знання, усна творчість, ритуали, способи святкування, традиційні ремесла, які визнані спільнотами, групами та окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. Це те, що робить нас унікальними, передається з покоління в покоління, що формує нашу ідентичність. Команда Місто-сад дослідила різні елементи нематеріальної культурної спадщини і зняла три відео про:
- 1. Авдіївську кашу (м. Авдіївка Донецької обл.), обрядова традиційна поминальна та святкова страва
- 2. Орнек, традиційний орнамент кримських татар
- 3. Агир ава ве Кайтарма, кримськотатарський танок
«Українці постійно намагаються знайти шляхи, як впоратися з втратами, страхом, сумом, втомою. Кожна та кожен шукає підтримку і опору: людей, які допоможуть, практики, які створять відчуття безпеки. І все більше і більше з нас знаходять цю підтримку в доторку до глечика з орнаментом рідного регіону, пісні, яку співала бабуся в дитинстві і яка досі звучить в голові, коли сумно, чи страшно, приготуванні усією родиною борщу», — зазначили в ГО.
У зв’язку з тимчасовою окупацією окремих територій країни, гостро постає питання збереження елементів, практик НКС з цих регіонів. Наразі немає фізичної можливості готувати традиційну святкову та поминальну кашу саме в Авдіївці, тимчасово зникла можливість співати пісень та танцювати, наприклад, кримськотатарський танець Агир ага ве Кайтарма в Криму. Але в Україні відбувається небачений до цього ренесанс частково забутих практик, які об'єднують націю, регіон, місто, родину, підтримують нашу віру і створюють відчуття безпеки.
«В результаті проведеного ГО Місто-сад дослідження стало зрозуміло, що в Україні відроджується ідея наскрізної сили нематеріальної культурної спадщини, яка стає усе виразнішою. ЇЇ ніби активує відчуття втрати і бажання вижити, які є невід'ємною складовою війни», — наголошують в ГО.
17 лютого 2024 росія остаточно захопила Авдіївку, місто «вічного вогню», за героїчною обороною якого слідкувала уся країна. Як зазначили в ГО Місто-сад, навіть серед вогню війни мерехтить промінь життя та одним з цих променів стало відродження традиції приготування авдіївської каші — святкової та поминальної страви.
Авдеевская каша: старинный рецепт с конца XIX века
Традиция приготовления Авдеевской каши активно популяризируется в местной громаде через проведение кулинарных мастер-классов и распространение рецептов приготовления этого блюда. Предлагаем воссоздать рецепт у себя дома.
За переказами місцевих господинь, традиція існує з кінця XIX сторіччя і передається від покоління до покоління на рівні родин. Але актуалізувалася вона саме під час війни. За лідерства Тетяни Переверзевої, завідувачки Авдіївського народного музею історії, у вересні 2019 року до обласного переліку було включено елемент НКС Традиція приготування авдіївської каші, або Авдіївська каша. З 2018 року страва активно популяризується в місцевій громаді через проведення кулінарних майстер-класів та поширення рецептів приготування цієї страви.
Тепер жителі окупованої Авдіївки зберігають і поширюють цю традицію, завдяки ній створюють зв’язок зі своїм містом, його відчуття і смак, підтримують віру в повернення додому.
Одне з відео, створених в рамках проєкту ГО Місто-садДуша показує, що зберігати традицію можуть не лише представники відповідного народу чи громади: вихованки київської дитячої школи танцю Барвіночок виконують обрядовий танок кримських татар Агир ава ве Кайтарма, без якого неможливо уявити жодне кримськотатарське весілля, яке має три основні етапи: спочатку танцюють родичі та друзі з боку нареченої та нареченого, по два представники від кожної сторони. Кульмінація — танець нареченого та нареченої. Раніше Агир ава ве Кайтарма вважався виключно чоловічим танцем Акай аваси, який виконувався парно двома чоловіками. Серед жінок набули поширення власні варіанти виконання різних видів Кайтарми. А в деяких сім'ях від старшого покоління відомо про те, що танець виконувався на весіллі нареченим і нареченою разом, але між ними розміщували перегородку з тонкого напівпрозорого серпанку.
Основою традиційного кримськотатарського орнаменту орнек, який є об'єктом нематеріальної культурної спадщини з України, який потрапив до списку ЮНЕСКО (разом з петриківським розписом, козацькою піснею Дніпропетровської області, борщем та косівсьою мальованою керамікою) є стилізовані рослинні (квіти, гілки, дерева, виноград) та геометричні (трикутники, ромби) мотиви. Їхні поєднання створюють складні симетричні композиції з глибоким символічним змістом:
- Трикутник — оберіг від зла
- Дерево життя — побажання великої родини
- Гранат — символ плодючості та сімейного щастя
- Тюльпан — уособлення юнаків, троянда — дівчат
- Гвоздика символізує літніх людей
«Війна несе багато горя, але бажання перемогти і вижити як нація пробуджують відчуття спільноти, відроджують традиції, які об'єднують, підтримують ментальне здоров’я, лікують душу. Такий інстинкт самозбереження, що може звучати як пісня, заквітчувати глечик орнаментом, чи кружляти в танці», — додали в ГО Місто-сад.