22 січня: Ердоган лютує, Путін підвищує явку

Погляди

22 січня 2018, 20:55

Іван Яковина

Кореспондент НВ

У Німеччині з'явилася надія на формування уряду, в Ліберії президентом став футболіст, а Іспанія посоромилася заарештовувати Пучдемона
  1. Почну сьогодні з новин із Сирії, де місцеві курди продовжують відбивати атаки з боку турецької армії та її союзників. Наступ триває вже кілька днів, але поки війська Реджепа Таїпа Ердогана просунулися всього на кілька кілометрів углиб регіону Афрін (північний захід Сирії). Хоча турецький лідер пообіцяв співгромадянам швидку і переможну операцію, поки що у нього нічого путнього не виходить. Курди в Афрін протягом останніх старанно готувалися до чогось подібного, тому навіть гігантська перевага Туреччині в живій силі і (особливо) техніці плодів не дає. Бої розгорнулися досить криваві: кількість убитих йде сягає десятків. Цікаво, що офіційним завданням турецької армії є створення «поясу безпеки» на території курдського анклаву, проте поки там шириться зона підвищеної небезпеки. Курди у відповідь на бомбардування своїх міст і сіл щільно обстрілюють ракетами прикордонні населені пункти на території Туреччини. Кінця  цього сюжету поки не видно.
  2. Єдине, що, напевно, може зупинити цю авантюру Ердогана, – це рішуче втручання США. Нікого іншого Анкара слухати не збирається. Але поки нічого подібного не видно. Міністр оборони США Джеймс Меттіс заявив, що його Туреччина «була відвертою» і повідомила його країну про початок своєї операції. Втім, голова Пентагону відмовився розповісти про ставлення Вашингтона до цієї історії. Хоча, загалом, і так зрозуміло: американці зовсім не в захваті, що одні їхні союзники (курди) зіткнулися лобами з іншими (турками). Я припускаю, що зараз і на тих, і на інших США здійснюють потужний тиск, щоб зупинити кровопролиття.
  3. У Німеччині сьогодні з'явилася серйозна надія на швидке формування постійно діючого уряду. Позачерговий з'їзд Соціал-демократичної партії, яка зайняла на осінніх ще виборах друге місце, проголосував за початок офіційних переговорів про коаліцію з переможцем – блоком ХДС/ХСС Ангели Меркель. Найімовірніше, вони домовляться, а країну чекає нове видання «великої коаліції» з центристів – лівих і правих. Мені здається, це не найкращий варіант – обидві партії від такого союзу втратять на наступних виборах. І ще один момент: після утворення такої коаліції головною опозиційною партією у Бундестазі автоматично стане ультраправа «Альтернатива для Німеччини». Її представники у статусі «лідерів опозиції» отримають контроль над купою вкрай важливих парламентських посад, включно з посадою голови бюджетного комітету. Я вже собі уявляю їхні бюджетні пропозиції! У всіх інших партій від ініціатив АдН волосся буде ворушитися – не тільки на голові, але й на інших місцях.
  4. Російська влада посилено готується до «виборів» «президента» цієї країни. Підготовка, зрозуміло, йде у репресивному напрямку: готуються в разі чого придушувати масові протести. Сьогодні, наприклад, заборонили мессенджерам розповідати про те, що вони співпрацюють зі спецслужбами. Цікаве починання, але, думаю, ні ФБ, ні телеграм просто не будуть співпрацювати з ФСБ, тому, їм і розповідати буде нічого. Взагалі, ці месенджери – як кістка в горлі у органів російської держбезпеки. Вони бачили, як в Ірані нещодавно за допомогою Телеграма мало не почалася революція. Тому, ось, побоюються.
    Ще один важливий напрямок передвиборчих думок російської влади – це боротьба з Олексієм Навальним і його кампанією з бойкоту виборів. Явка там і без Навального очікується вкрай низька – близько 40 відсотків, тому його зусилля зі зриву голосування викликають справжню лють у Кремлі. Сьогодні суд ліквідував за «порушення законодавства» фонд «П'ята пора року», куди надходили пожертвування для опозиціонера. Він, щоправда, вже заявив, що впорається і з цією проблемою. Справа тут у тому, що без реальної (а не намальованої) явки Володимиру Путіну буде дуже складно вести справи з місцевими «елітами». Якщо король виявиться «голим», то до перевороту в Кремлі буде зовсім недалеко. Можна, звісно, явку намалювати. Народ це проковтне, та от оточення російського президента таким трюком не обдуриш – у цих людей свої джерела інформації. Ось Путін і нервує.
  5. Втім, для Кремля сьогодні були й хороші новини. Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд закликав відмовитися від бойкоту РФ у роботі цієї організації і покликати її представників назад – у ПАРЄ. Мені здається, що Ягланду просто стало нудно: без російських представників у ПАРЄ все функціонує нормально і спокійно – ані тобі скандалу, ані корупції. До речі, навіть якщо росіян туди і повернуть, ефект від цього буде мінімальним: ПАРЄ – це просто говорильня, яка не має жодних реальних повноважень. Максимум, на що вона здатна – вчергове висловити «глибоке занепокоєння». Користі від роботи цієї синекури – ніякого. Нагадаю, до речі, що росіян звідти прогнали після окупації Криму і початку війни на Донбасі.
  6. Верховний суд Іспанії сьогодні відмовився повторно активувати ордер на арешт Карлеса Пучдемона – лідера каталонських індепендистів, який останнім часом перебуває у вигнанні – в Бельгії. Сьогодні він прилетів у Данію, що дало привід прокуратурі зажадати його арешту і видачі з цієї країни. Однак ВС Іспанії виявився мудрішим. Судді правильно вирішили, що відповідний запит до Копенгагена обернеться черговою ганьбою. Бельгія вже відмовила Мадриду в його видачі, Данія мабуть вчинила б так само. Справа в тому, що в більшості європейських країн просто немає статті КК про «бунт і заколот», за якою іспанці збираються судити свого головного каталонського ворога. Сам він, до речі, скоро, напевно, знову стане головою каталонського уряду у вигнанні. На цій посаді Мадриду волею-неволею доведеться або розмовляти з ним, або оголошувати ще одні вибори в надії на те, що Пучдемон цього разу їх програє. Вся ця каталонська історія пішла на друге коло – кінця її точно поки не видно.
  7. Ну і останнє на сьогодні. Президентом Ліберії – нещасної та бідної країни на заході Африки – сьогодні офіційно став Джордж Веа – 51-річний легендарний футболіст. Свого часу Веа став одним із небагатьох африканців, які досягли неймовірних вершин у футболі, його визнавали кращим гравцем світу, він був володарем премії «Золотий м'яч». Протягом останнього десятиліття він намагався стати президентом своєї країни, проте кілька разів програвав вибори. Але в кінці 2017 року все ж переміг і от тепер – дочекався інавгурації. Своїм головним завданням він називає боротьбу з корупцією і пов'язаною із нею бідністю. Власне, саме ліберійські бідняки й стали основною частиною його електорату. Місцеві спостерігачі побоюються, що популярність Веа різко піде вниз, коли він не зможе швидко та серйозно змінити ситуацію в країні, проте все одно хочеться побажати йому успіхів і максимально ефективної роботи в новій для себе ролі.

Інші новини

Всі новини