1. Почну сьогодні з дійсно важливої події в РФ. 19 вересня стало відомо, що Володимир Путін увірував у якутського шамана Олександра Габишева і в його місію. (Він, нагадаю, вважає Путіна демоном і хоче вигнати його в пекло). Кремль довго вдавав, що не вважає шамана цікавим, але сьогодні нацькував на нього важко озброєних федеральних силовиків, які захопили шамана десь між Бурятією та Іркутської областю. До того ж місцеві силовики про операцію нічого не знали, а викраденого шамана таємно, на спеціальному літаку, терміново доставили з Улан-Уде в його рідній Якутськ, звідки Габишев півроку тому почав свою пішу подорож.
Водночас точно відомо, що якутські силовики шамана навіть не шукали — його імені немає у відповідних списках. Путін, справи в якого з кожним тижнем йдуть дедалі гірше, відправив Габишева назад, до початку дороги, щоб повернути собі удачу і везіння. Інших пояснень тут просто немає, тому що навіть у Росії чаклунство поки не вважається кримінально караним злочином — садити шамана просто нема за що. Мені тут здається важливим ось що: якщо президент РФ все-таки визнав у Якутії небезпечного супротивника і відрядив проти нього спецслужби, значить, він і справді втратив адекватність. Навіть і не знаю, добре це чи погано. Втім, я сподіваюся, що про шамана ми ще почуємо: все-таки за нього вже мільйони людей уболівають по всьому світу.
2. Ще однією великою поразкою Путіна цього тижня стала відмова України від початку врегулювання конфлікту на Донбасі за «формулою Штайнмаєра». Ця формула фактично означала б перемогу Росії у війні проти України. Москва отримала б можливість впливати на ключові рішення Києва через свою маріонеткову владу в Донецьку. Коли стало зрозуміло, що цього не станеться, дуже засмутилися дві категорії громадян: Володимир Путін і його міньйони в Москві, а також деякі люди в Києві, що прагнуть побачити «зраду» у виконанні нового президента України. Дуже вже їм хочеться оголосити: «Дивіться, ми мали рацію!». На щастя, нині і ті, і інші пошилися в дурні.
3. Тим часом Володимир Зеленський збирається в США, де пройде його перша зустріч з місцевим президентом Дональдом Трампом. Очікується, що вони зустрінуться на годину в Нью-Йорку на полях чергової сесії ГА ООН 25 вересня. Я думаю, що розмовлятимуть довше — Трампа дуже цікавлять кілька моментів. Перше: як Зеленському вдалося не тільки тріумфально виграти вибори, але і зберігати популярність? Друге: чи може український президент допомогти «втопити» Джо Байдена — одного з найімовірніших конкурентів Трампа на виборах 2020 року? Ну і третє — чи здатний Зеленський запропонувати такий формат врегулювання конфлікту на Донбасі, який приніс би Нобелівську премію миру Трампу. Я думаю, що третій пункт може бути потенційно цікавим і для Києва. Зеленському треба переконати Трампа, що він отримає свою Нобелівку, якщо під український контроль повернеться весь кордон з Росією. У цьому разі Трамп почне люто вимагати того ж від Путіна. І хто знає — можливо, він буде переконливішим, ніж європейці? Ну і ще один важливий момент: Трампу треба дуже багато лестити, хвалити його навики переговірника, говорити, що він найрішучіший і найсправедливіший світовий лідер
4. Те, що Трампом можна маніпулювати, вважаю не тільки я, але і його власний нещодавно звільнений радник з національної безпеки Джон Болтон. Він дощенту розкритикував зовнішньополітичний стиль Трампа, заявивши, що переговори, які той веде з КНДР, наприклад, взагалі нічого не дають США. Тут я з Болтоном повністю згоден і хочу ще раз підкреслити: якщо навіть товстий телепень Кім Чен Ин запросто в'є з Трампа мотузки на переговорах, то чому б не скористатися цією обставиною?
5. Іранці, яких Болтон теж згадав, зараз і зовсім ставлять США ультиматуми: вони заявляють, що будь-яка спроба завдати ударів по їхніх військах або об'єктах буде розцінюватися як початок повномасштабної війни — з усіма наслідками, що випливають. А наслідки, як продемонструвала нещодавня атака на саудівський нафтовий комплекс, можуть бути руйнівними для світової економіки. Водночас, іранці кажуть, що готові до переговорів із Саудівською Аравією і навіть США щодо основних проблем регіону. Але, очевидно, підписувати щось вони готові лише на своїх умовах.
6. Вашингтон на ці заяви Тегерана вимушено відповів миролюбно. Держсекретар Майк Помпео сказав, що його країна теж хотіла б «мирного врегулювання» розбіжностей. Раніше і він сам, і Дональд Трамп дуже барвисто погрожували Ірану всілякими неприємностями, якщо той буде погано поводитися. Але коли Тегеран і справді пішов у відрив, збиваючи американські безпілотники і захоплюючи британські танкери, Білий дім від страху кинувся в кущі. Річ у тому, що Трамп не зможе переобратися на другий термін, якщо буде йти війна з Іраном, а нафтові ціни проб’ють стелю. Тому Тегеран може зараз спокійно викручувати Вашингтону руки і витирати об нього ноги — президент США відповідати побоїться.
7. Анітрохи не краща зовнішньополітична ситуація зараз у Великобританії. ЄС висунув Лондону ультиматум: або до кінця вересня представити розумні пропозиції щодо угоди про вихід з Євросоюзу, або готуватися до «жорсткого» Брекзиту 31 жовтня. Британці в відповідь пробурчали, що вже передали до Брюсселя свої пропозиції, які майже напевно є повною дурнею. Судячи з усього, жодних серйозних кроків назустріч ЄС прем'єр Борис Джонсон робити не має наміру. Втім, він сам клявся, що швидше «помре в канаві», ніж піде на уклін до європейців. Ну що, можливо, так тому й бути!
8. Тим часом до жорсткого Брезиту готуються й інші учасники процесу. Шотландські лідери вже заявили, що постараються вийти з Великобританії, щоб залишитися в складі ЄС. Приблизно те ж саме раніше озвучували і північноірландці. Ну, а польський уряд, заклопотаний втратою робочої сили, закликав співгромадян, які живуть у Сполученому Королівстві, повертатися додому, до Польщі. Похвальний заклик, але щось мені підказує, що поляки, які живуть на островах, не захочуть повертатися на все більш «скріпну» (в поганому сенсі) батьківщину. Втім, якщо Брекзит буде і справді жахливим, то з’являться варіанти…