Восемь столпов социального предпринимательства в Украине

За останні роки поняття «соціальне підприємництво» все частіше використовується українським суспільством у різних контекстах. При цьому, часом у неоднозначних, і таких, що не мають нічого спільного ані з бізнесом, ані з українським соціальним життям. Проводяться форуми, конференції, фахові обговорення, проте це не додає визначеності означеному виду людської діяльності.

Міжнародні експерти та донорські організації реалізовують програми в яких діляться власним досвідом інституційного розвитку та досягнень соціального підприємництва за межами України. Втім, такий досвід, хоч і є корисним, та часто залишається далеким від українських реалій ведення бізнесу та ментально чужим для запозичення суспільством.

Нижче описані вісім базових тез, що покликані прояснити сутність та описати характерні риси соціального підприємництва в Україні, як виду діяльності людей.

1. Соціальне підприємництво – це бізнес, який має на меті отримання прибутку. Це твердження є «каменем спотикання» у процесі формування єдиного розуміння соціального підприємництва. Більшість опонентів такого твердження вважають, що соціально-орієнтоване підприємництво може функціонувати повністю без мети отримання прибутку у організаційно-правових формах благодійних та громадських організацій. Проте, хибність цього припущення полягає у тому, що без мети отримання прибутку, і побудови відповідних бізнес-процесів, не може бути ані підприємництва, як такого, ані можливості досягати системних соціальних результатів.

2. Соціальне підприємництво завжди має соціальну місію і чітку мету, які превалюють над економічною. Це може бути вирішення реальної соціальної проблеми, підтримка соціально-нужденних людей, у тому числі через зайнятість чи підвищення їхньої кваліфікації, розвиток чи покращення інфраструктури населених пунктів або покращення якості життя людей, тощо. Місія бізнесу, побудованого на соціальній платформі, досягається за рахунок отриманого прибутку. Ефективність соціального бізнесу прямо пов’язана як з оптимально-вибудуваними бізнес-процесами, так і прагненням служити громаді.

3. Соціальний бізнес практично завжди інноваційний, до того, ж – це потужний enabler розвитку не тільки економіки, а і багатьох інших сфер суспільних відносин.

4. Самозабезпечуваність та самофінансування. Характерні ознаки бізнесу, що можливі винятково завдяки економічній результативності підприємницької діяльності та отриманню прибутку. Відсутність прибутку, достатнього хоча б для фінансування поточних витрат, і виконання зобов’язань перед контрагентами, призводить до визнання неплатоспроможності і можливого банкрутства. І хоч останнім часом соціальні підприємства активно використовують краудфандингові можливості чи інші зовнішні безкорисні інвестиції, втім, без подальшої прибутковості, така діяльність не показує очікуваних результатів. У той же час, як і благодійні, так і громадські організації є неприбутковими та залежними здебільшого від донорського фінансування, що унеможливлює їхнє стале самофінансування.

5. Соціально орієнтована підприємницька діяльність носить систематичний характер. Ця ознака є характерною як для підприємницької діяльності, в класичному її розумінні, так і притаманна очікуваним соціальним результатам соціального бізнесу. Реалізація однієї чи декількох короткотривалих дій, чи проектів, навіть, якщо вони принесли прибуток чи створили соціальний ефект, не можуть визнаватися соціальним бізнесом.

6. Соціальне підприємництво має бути офіційно зареєстрованою підприємницькою діяльністю і діяти у визнаній законом правовій формі. Без відповідної легалізації будь-який бізнес не може визнаватися бізнесом, і відповідна діяльність не створює бажаних юридичних наслідків. Для бізнесу важливо мати правоздатність та дієздатність, які можливі лише після реєстрації.

7. Соціальній бізнес-моделі завжди притаманна соціальна відповідальність, яка полягає у відповідності бізнесової діяльності загальнолюдським принципам моралі, турботі про співробітників, суспільство та навколишнє середовище. Саме відповідальність перед суспільством допомагає соціальним підприємцям досягати найкращих результатів.

8. Соціальний бізнес не потребує спеціальної організаційно-правової форми, і окремого спеціального правового регулювання у законі про соціальне підприємництво, оскільки існуючі правові форми та правове регулювання є достатніми для створення і успішної діяльності соціального підприємництва. Втім, спрощення правового регулювання, дерегуляція господарської діяльності, зменшення податкового навантаження та покращення стану захисту власності в Україні, у тому числі, позитивно стимулюватимуть розвиток соціального бізнесу.

Підсумовуючи, процитую слова Генрі Форда з його книги Моє життя та робота: «Найкращим використанням капіталу є не заробляння більшої суми грошей як таких, а заробляння грошей для покращення сервісу заради поліпшення життя. Поки ми в нашій галузі не будемо розв’язувати соціальних проблем, ми не виконуватимемо нашої основної роботи. Ми не служитимемо на повну силу».