МОЗ: про епідемію не йдеться, це лише спалах кору. Причина масової захворюваності – нині понад 50% дітей нещеплених.

МОЗ: спалах не вщухає, щотижня в Україні реєструють до 800 випадків захворювань на кір, переважно серед дітей.

«Мам, а в мене є щеплення від кору?» – спитав мене якось після школи уже поінформований син-десятикласник. Я ствердно мугинукла і полізла в дитячі медичні картки себе перевіряти. У сина все добре. А от про ревакцинацію КПК шестирічній доньці ще влітку я просто забула. Нагадати, виявилося, нікому. Окрім, власне, нинішнього «спалаху». Так, я з тих мам, які вважають щеплення необхідним. Можливо, бо перша освіта медична. Можливо, тому що після всіх вакцинних скандалів та недоведених наслідків – не буду на цьому зупинятися, бо мова не про це – я мала змогу для молодшої доньки купувати європейські вакцини, а не покладатися на сумнівні безкоштовні.

Хіба не має бути визнання, що це саме медики винні у втраті нашої довіри

Однак треба зазначити: у нас очевидний інформаційний прогрес. Я ведуча новин, а тому уже півроку до моїх стежень за кількістю обстрілів на фронті, додалися дані про кірний спалах. Схоже, медики дійсно не приховують кількість жертв і регулярно звітують про новозахворілих. Але ж зрозуміла й причина такої відкритості – нас самих, нинішніх батьків, лікарі у спалаху і... звинувачують.

Кір виявився не тільки висококонтагіозним – чого коштували заповнені вщерть ізоляційні бокси маленькими відвідувачами столичного цирку «Кобзов». Кір, попри усі прогресивні світові методики лікувань, працює з нами по старинці – жорстоко і невблаганно. Лише з початку року – п'ять смертей. Найбільше кір лютує на заході: це Івано-Франківщина, Буковина, Закарпаття і – яскрава локація – Одещина. Усі жертви були нещеплені від вірусу.

Медики називають єдиним запобіжником – зробити щеплення зараз. Але є й такі, що твердять, мовляв, під час спалаху хвороби, як під час грипу, уже пізно «пити Боржомі». То як же – бути чи не бути? І чи врятує перше щеплення, якщо їх від кору має бути два? Цього медики не кажуть. А мають розжувати!

До речі, вакцина бельгійська, безкоштовна, по всій країні однакова. Інша справа, що не всюди вона є. Якщо в Києві я доньку без проблем щепила у місцевій поліклініці, у тому таки Закарпатті люди записуються у черги очікувань на прибуття вакцини. Дійшло до того, що голова обладміністрації Геннадій Москаль вилив у пресу свій конфлікт із МОЗ, звинувативши урядників у бездіяльності. Вакцина з’явилася. Вистачило на пару днів. Потім підключилася сусідня Угорщина, яку наш спалах із безвізом вкупі точно не надихає. Завдяки угорцям та сама бельгійська вакцина на Закарпатті є. 8 тисяч доз, тобто, з медичної мови, - вистачить на два тижні. А от від МОЗ там вакцин знову нема.

Як і притомного пояснення, то як же вакцинація серед такого інтенсивного спалаху допоможе швидкому виробленню імунітету. Чи не допоможе, але як в анекдоті – чим можемо?

В Одесі взагалі дійшло до стихійних батьківських мітингів. Там влада постановила нещеплених дітей не пускати до школи. У батьків залізний аргумент – це суперечить не тільки законодавству, а й правам і свободам, які гарантує Конституція.

То що ж робити цілій армії нещеплених дітей? І що означає анонсоване дистанційне навчання, ну от якщо буквально – домашні завдання по вайберу? Тобто, ударимо вайбером по кору?

Медики в цій ситуації дуже нагадують наших легендарних комунальників. Розрити яму, перекрити воду і сказати, що у всьому винні старі труби.

Тому все більше видається, що для «розрулення» ситуації дуже не вистачає діалогу. І – вибачень. Інакше переступити минуле і відновити довіру, вочевидь, не вийде.

Хіба не має бути визнання, що це саме медики винні у втраті нашої довіри. Що це логічний наслідок – нинішня катастрофічна ситуація з цифрою у понад 50% нещеплених дітей. А хіба важко не зрозуміти батьків, які відмовилися від щеплень через простий страх – після кількох поспіль смертей і поствакцинальних інвалідізацій на початку 2000-2010-х. До речі, які фактично довести у суді нереально. І до всього: це вони, медики, всі ці роки видають невакцинованим дітям липові довідки про щеплення.

Криза довіри сама собою не розсмокчеться. Але, вочевидь, зараз – як і завжди, коли треба взяти на себе невдячну відповідальність, – нікому мужньо вийти і рішучо сказати: «Так, ви нас боялися. Ми припускаємо, що десять років тому скандали були через неякісні вакцини. Так, і досі їхні жертви та непоправні наслідки не доведені судом, але ми шкодуємо. І більше цього не дозволимо і разом з вами, батьками, будемо контролювати якість, умови зберігання та інше». Як у кіно? Ні. Це реальність будь-якого розвинутого суспільства, де репутація і довіра – понад усе.

І це важливо особливо зараз. Адже уже цього року до нас завітає ще страшніший гість – дифтерія. Такі прогнози лунають з різних боків, а отже, це не просто лякачка.

Наприкінці 90-х дифтерія вже лютувала по країні.

А чи знали ви, що від дифтерії щеплюються раз в 10 років? А коли ви вакцинувалися востаннє? І що робити нашим щепленим підліткам – їхній імунітет уже заслабкий і потребує нової вакцини? З вами провели схожу роз'яснювальну роботу? Підозрюю, що ні.

У поліклініках вакцини поки є, індійські та безкоштовні.

Але які шанси, що це врятує від вірусу та його летальних наслідків, зокрема, дифтерійного крупу – нас же ніхто достоту не інформує. Тож залишається, як завжди, довіра до себе і всезнаючий Гугл, в який наші медики радять не зазирати, щоб ми не начиталися чого зайвого.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени