Студенты против Кабмина

У травні 2015 року було прийнято закон, який закріплював пільги при навчанні для вимушених переселенців, учасників бойових дій та їх дітей, дітей, які втратили одного з батьків в АТО або масових акціях протесту. Тобто пільги для героїв, які боролися за нашу свободу, для їхніх дітей і для тих, хто вибрав незалежну Україну, кинувши свої будинки на окупованих територіях.

Згідно із законодавством, при отриманні професійно-технічної або вищої освіти вони мають право на навчання за бюджетний рахунок, на соціальні кредити на здобуття освіти, на соціальні стипендії, на безкоштовне забезпечення підручниками і на безкоштовне проживання в гуртожитках.

Протягом місяця Кабінет міністрів повинен був розробити і затвердити відповідну державну цільову програму підтримки згаданих пільгових категорій населення, а також затвердити порядок і умови надання передбаченої законом державної підтримки.

Плати, або відрахують

Здавалося б, проста і зрозуміла схема. Тим часом, за усі півтора року з моменту прийняття закону студенти-пільговики законної допомоги від держави так і не отримали. Весь цей час з них насильно стягують гроші за проживання в гуртожитках, а в разі несплати погрожують виселити або навіть не видати диплом.

Хтось із студентів-переселенців змушений був повернутися назад на окуповані території, тому що цих грошей у нього не було. Хтось так і не зміг здобути вищу освіту, оскільки був змушений працювати, щоб прогодувати себе і сім'ю.

Кожна з цих історія - особиста трагедія, яка зруйнувала долю людини. Трагедія дитини, за яку наша держава взяла на себе відповідальність і яка змушена була подорослішати завчасно. Як це сталося, як ми таке допустили?

Кабмін "забув" розробити програму

Виявляється, державну цільову програму Кабінет міністрів за півтора року так і не розробив. Більш того - відповідальність за це в уряді вважають за краще перекладати на чужі плечі: на депутатів, на вузи, на самих студентів.

Представник Мінфіну заявив, що "міністерство фінансів не бачить в цьому проблеми" і що вузи самі повинні намагатися забезпечувати виконання закону. І це при тому, що багато вузів і так самі знаходили можливості підтримувати цих студентів в міру своїх сил.

У лютому цього року студентка-переселенка Київського національного університету будівництва і архітектури Тетяна Бессараб подала позов проти Кабінету міністрів з вимогою визнати його бездіяльність незаконною. Але ні на одному засіданні представники відповідача не були і ніяких письмових коментарів з позовом не надали.

Перша перемога

До мене за допомогою зверталися і самі студенти, і громадські організації, так що більше року тому я почав листування з урядом. Тоді прем'єр-міністром був Арсеній Яценюк, який відповів, що дав доручення міністерству освіти, міністерству фінансів та міністерству юстиції завдання прискорити процес підготовки цієї програми. З того часу встиг повністю змінитися склад уряду, але програма так і не була розроблена.

Зараз в проект державного бюджету на 2017-й рік закладено суму в 184,6 мільйона гривень на реалізацію норм закону. Міністр освіти і науки Лілія Гриневич, яка, ще будучи депутатом, стала ініціатором закону, звернулася в Мінфін з проханням таки виділити необхідне фінансування. Правда, перемога ця з "ложкою дьогтю": для реалізації в повному обсязі потрібно набагато більше коштів. Втім, боротьба на цьому не закінчена - необхідно добиватися внесення змін до бюджету, щоб в ньому були закладені суми і на погашення заборгованості, що скупчилася за ці півтора року недбалої бездіяльності.

Підтримка цих студентів для України - справа честі

Є в цій ситуації і те, що мене радує - це позиція нашого студентства. Тих, хто писав листи і запити до міністерств, тих, хто зараз судиться з Кабміном за свої права, дані їм законом. Незважаючи на свою самовпевнену позицію, представники Кабміну, як уже було сказано, наполегливо ігнорують судові засідання. Нинішня влада так само боїться студентів, а, може, навіть сильніше - адже вони вже були свідками того, на що здатна ця сила.

І якщо наші міністри не знають, де взяти гроші на наших студентів-воїнів, студентів-дітей загиблих воїнів і майданівців, студентів-переселенців, можу підказати: в цьому році у НАК "Нафтогаз" - 20 мільярдів гривень надприбутків за рахунок підвищення тарифів для населення. І це тільки один з прикладів. Гроші є, питання в пріоритетах. Ми будемо боротися за те, щоб вони йшли на соціальні потреби, а не в кишені монополістів і олігархів.

У бюджеті виділені великі суми на обороноздатність держави, на армію. Інакше і бути не може в воюючій країні. Але потрібно розуміти, що війна йде на лише за території, а й за людей, за їх уми і серця. Ми не повинні допускати, щоб студенти-переселенці поверталися на окуповані території, тому що в Україні їм не знайшлося місця, щоб воїни-захисники судилися з державою за кімнату в гуртожитку, щоб дітей, які втратили батьків на фронті, виганяли на вулицю. Фінансування навчання наших воїнів і переселенців - це фінансування обороноздатності України на інтелектуальному фронті, відстояти який - наш борг.

Більше точок зору тут