"Сродный" труд и выбор будущего

Без сумніву, вона стала яскравою ознакою недієвості державно-адміністративної вертикалі освітнього менеджменту. Які будуть її наслідки – побачимо вже найближчим часом.

Написати цей блог мене спонукав клопіт, що його мали вступники і їх батьки, даний, як благо, умовами прийому на 2017 рік. Маю на увазі можливість подавати 9 заяв на місця державного та регіонально замовлення на 4 спеціальності і необмежену кількість на контрактну форму навчання.

Благо чи штучне протиріччя?

Я не буду говорити зараз про коректність подання заяв, їхню реєстрацію, можливість управляти своїм вибором і його пріоритетністю, що забезпечує чи не забезпечує сьогодні ЄДЕБО (єдина державна електронна база з питань освіти). Не зупинятимуся на такому атавізмі, як держзамовлення і «централізований» вступ.

Я про інше.

А для чого ж тоді «профільність» у загальноосвітній підготовці? А як же «сродна праця»? А чи проглядається в цьому процесі покликання?

Відповідь: ні.

З власного досвіду роботи з молоддю знаю, чим найчастіше сьогодні керується молода людина при виборі професії, це:

- думка/настанови батьків;

- суспільні стереотипи (модно бути…);

- доступність/зручність/географічна близькість;

- вартість освітніх послуг;

- майбутні вигоди (кар`єра, статус, заробіток…)

Пріоритетність, звісно, у кожного своя, та в цілому зовнішня мотивація виглядає приблизно таким чином.

Внутрішня мотивація, що базується на само ідентифікації, на визначенні своєї «самості»; «авторство» у виборі професії фактично відсутні.

Мало хто з молодих людей, подаючи по 9 заяв, напружують себе питаннями: чи готовий я прийняти відповідальність за наслідки вибору на себе? Навіщо я це вибираю?

Зайшла у систему «Конкурс», щоб глянути, що ж обирають абітурієнти. Не вдаючись у глибокий моніторинг, можна констатувати, що, як і 10, і 20 років тому найбільше заяв подано на такі освітні програми, як міжнародна економіка, економіка підприємства; потім іде англійська філологія та переклад, туризм, програмна інженерія; журналістика та соціальні комунікації, а фаворитом є право – на прикладі Київського Національного університету ім. Шевченка – на основі повної загальної середньої освіти подано (система показує) 2742 заяв.

А тепер дещо про вибір професії і майбутнє

Експерти прогнозування майбутнього назвали 57 інтелектуальних «професій-пенсіонерів», які «відімруть» після 2020 року, серед них: юрисконсульт, нотаріус, перекладач, журналіст, аналітик, бухгалтер та ін

Варто врахувати і той факт, що через постійні зміни, що відбуваються у світі, професія на все життя сьогодні малоймовірна. Невідворотним є перехід від роботи-функції до роботи в проекті. Ми маємо готувати себе і наше молоде покоління до роботи в проектних командах, до готовності самим організовувати проекти; зрештою, в епоху турбулентності кожен з нас має бути готовим до діяльності в умовах високої невизначеності, а значить швидко приймати рішення, реагувати на зміни умов роботи, перерозподіляти ресурси, управляти собою в умовах потоку завдань, що постійно змінюються.

Людина майбутнього має бути не тільки професіоналом з високим рівнем hard skills, але й володіти набором «легких» компетенцій, серед яких:

- мультимовність і полікультурність;

- системне мислення;

- уміння комунікувати з группами і окремими людьми;

- клієнторієнтованість;

- наявність смаку і здатність до творчості;

- екологічне мислення.

Футурологи, моделюючи суспільство індустрії 4.0, прогнозують творення трьох нових прошарків суспільства, по суті, які формуються вже сьогодні: креативний клас; сервісний клас, клас «зайвих»

Дуже важливо роблячи вибір професії сьогодні, пам`ятати про ризики турбулентного світу і вибудувати таку особистісну траєкторію, яка б унеможливила потрапляння до класу «зайвих», тих, хто в силу здобутої освіти чи бажаної заробітної плати, не знайде собі місця на поточному ринку праці.

Чи готова наша система освіти дати інструменти молодим людям, щоб гідно зустріти виклики майбутнього? – це питання на сьогодні відкрите.