Смогут ли украинцы летать дешево

Перша група менш чисельна і дуже часто пасивна, романтична та дуже і дуже довірлива. Друга явно по кількості менша, але хитріша, прагматичніша та більш корупційно-креативна.

Питання стоїть дуже просто: чи будуть знищені в Україні монополії та чи зможуть українці нарешті повноцінно скористатися безвізом, а не їхатимуть потягом до Кракова, щоб потім полетіти наприклад у Берлін чи Мілан, і звичайну поїздку вихідного дня, не перетворювати у тижневу подорож мінімум трьома різними видами транспорту. І це через те, що ціни на авіаквитки з України коштують практично в десять разів вище, ніж із сусідньої Польщі, Словакії, Румунії та всіх країн Балтії. В той час як у нас простоюють нові аеропорти збудовані під Євро2012 і досі не завантажені навіть на половину.

Насправді ж, питання не в окремо взятій компанії, питання швидше у відношенні чиновників до інвесторів, маніпулювання суспільною думкою та лояльності олігархам.

Що означатиме не прихід #Ryanair?

Вихід #Ryanair із ринку України означає фінальну перемогу корупції та олігархів над здоровим глуздом та євроінтеграцією.

І представники правління аеропорту варто буде не шампанське відкорковувати, і давати “мудрі рекомендації” як повернути квитки, а більше думати про те, як зберегти власну волю, через те що вони зрадили державний інтерес і більше відстоювали інтереси інвестора компані монополіста, яка практично окупувала аеропорт та взяла в заручники пасажирів. Адже даний кейс продемонстрував, що чиновники-корупціонери – зупиняють заходження інвестицій в Україну та відверто граючи на стороні олігархів-монополістів.

В той же час, НЕ втручання Порошенка у дану абсурдну ситуацію, може означати його персональну зацікавленість у монополізмі ринку цивільних авіаперевезень однією компанією його бізнес партнера та аеропортом, в якому шевствує його одногрупник. Або те, що посада була продана і він просто не має на неї впливу.

Завищені очікування?

Частина експертів справедливо критикує і міністра інфраструктури Омеляна, який після “порук Мартиненка”, дещо стратив свій реформаторський імідж і наразі піддається більш нищівний критиці, ніж це було ще рік тому. Тож, міністру закидають те, що він занадто багато наобіцяв представникам ірландської компанії, завищивши їх апетити і просто перегнув палку, обіцяючи золоті гори. Які наткнулися на агресивне не бажання керівництва Борисполя прощатися із доморощеною монополією, що власне й дало негативний результат.

Активності громадськості у соціальних мережах, не дають владі спокою, через що останні заяви високопосадовців, дають все ж таки надію що діалог із авіаперевізником буде відновлений, державний інтерес відстояний, а гаманець громадян – захищений.

Правда виникає питання, чи насправді чиновники вмотивовані залучати інвестиції? Боротися за національний, а не персональний статок і чи кожну компанію доведеться українцям захищати в ручному режимі, від своєї ж влади?