Сепаратизм по-каталонски

22 сентября 2017, 21:21
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке
Каталония, автономный регион Испании, богатый и со вторым городом Испании - Барселоной, демонстрирует намерение отделиться

Звісно, нам і свого сепаратизму вистачає, але Іспанії нині не позаздриш. З іншого боку, тим краще вони нас зрозуміють – як воно, коли цілий регіон починає відколюватися. Зрозуміють і зроблять висновки.

Отже, що відбувається: Каталонія, автономний регіон Іспанії, найбагатший та з другим містом Іспанії – Барселоною, демонструє намір відділитися та самовизначитися. Чому так, як на це дивиться право та чим воно може закінчитися, нижче.

Каталонія – регіон Іспанії. Що думає про самовизначення національне законодавство?

А думає воно рівно те ж, що й в абсолютній більшості держав світу – засуджує. Стаття друга Конституції Іспанії проголошує єдність іспанської нації та неподільність Батьківщини, що вочевидь суперечить ідеям сепаратизму. Водночас, Конституція Іспанії допускає проведення консультативних референдумів, на які можуть виноситися і питання самовизначення. Але подальша доля цих «опитувань», точніше, їхні правові наслідки, залежать від рішення парламенту Іспанії: саме за ним залишається повноваження авторизувати референдум. Або не авторизувати, що логічно у разі сепаратизму.

Відокремлення створить чимало негативних наслідків: виключення Каталонії з ЄС, зовнішній тиск, буремність в міжнародному праві

Нарешті, зміни до Конститутції Іспанії, зокрема в частині «єдності нації», внести так само просто, як Верховній Раді України проголосувати за правки до КПК. Коротше, навряд це станеться. Отже, те, що нині відбуваєтьсяв Каталонії, в цілому суперечить національному законодавству Іспанії.

Каталонці – можливо, народ. Що нам каже міжнародне право про самовизначення народів?

Ну як вам сказати, - міжнародне право допускає самовизначення народів. Існує принцип міжнародного права щодо права націй та народів на самовизначення. У рішенні Міжнародного суду ООН (консультативному висновку) по справі щодо Косово було зазначено, що «міжнародне право не забороняє самовизначення націй». А ви розумійте, як хочете.

Є кілька «але»: по-перше, поруч з правом на самовизначення існує принцип територіальної цілісності та непорушності кордонів. М'яко кажучи, цим двом принципам в одному ліжку тісно. Вони як два електрони, як Путін і демократія, або-або. Міжнародне право не дає однозначної відповіді щодо їх взаємодії.

По-друге, право на самовизначення часто асоціюють з визволенням колоній. Власне, можна стверджувати, що самовизначення народів стало механізмом мирного розпаду колоніального світу і дозволило колоніям юридично попрощатися з метрополіями. Вочевидь, Каталонія не є і не була колонією Іспанії.

По-третє, неоднозначним в міжнародному праві є поняття «народ»: іспанці – вочевидь, народ, а от каталонці – не факт. Про це сказав і Конституційний Суд Іспанії.

Не можна не згадати досвід Канади, де тривалим дебатам щодо статусу Квебеку поклало рішення Верховного Суду Канади. Згідно з ним народ не повинен намагатися застосувати міжнародно-правову концепцію самовизначення, якщо національне законодавство чинної держави таке право передбачає. Конституція Канади не заперечує сецесію, отже Квебек не може в односторонньому порядку вдаватися до самовизначення. Втім, як ми вже з'ясували вище, Конституція Іспанії суворіша у цьому зв'язку.

Нарешті, що стосується відношення міжнародного права до права національного: в Іспанії, як і в більшості демократичних держав, можемо говорити про примат (перевагу) саме міжнародного права над національним. Так, з певними застереженнями, але в цілому Іспанія на конституційному рівні віддала перевагу міжнародно-правовим нормам, особливо в сфері прав людини. Звідси висновок: якщо міжнародне право допускає самовизначення народів (а воно допускає), то це правило діє і для Іспанії.

Що з цим робити і як розвиватимуться події

Єдинорозумним рецептом залишається один – домовлятися. Іспанії не пощастило, що протистояння сягнуло масових заворушень і використання нацгвардії. Іспанії пощастило, що поки не пролилися кров. А ще, на противагу Україні, Іспанії пощастило з сусідами, в даному випадку – Францією, Яка не намагається грати на захисті «франкомовного населення» (а каталонська, на мою думку, ближча навіть до французької, ніж до іспанської) і не грається в гуманітарні конвої з «воєнторгами».

Надалі, думаю, ситуацію все ж вдасться врегулювати компромісними рішеннями. На мою думку, у каталонців замало аргументів на користь їх відокремлення – лише неоднозначний принцип міжнародного права щодо права на самовизначення. З рівносильним принципом територіальної цілісності в одному ліжку.

Саме ж відокремлення створить чимало негативних наслідків: виключення Каталонії з ЄС (про це уже прямо було сказано), зовнішній тиск (союзників у Каталонії практично немає), буремність в міжнародному праві (прецедент) та в головах інших потенційних сепаратистів на кшталт країни басків. Все разом, це дестабілізує ситуацію в Європі та світі, чого не хотілося б.

А Україні – слідкувати та робити висновки, що робити з загрозою сепаратизму потрібно і чого не слід.

Журнал НВ (№ 21)

Парламентские списки

Благодаря двум новым политсилам парламент ждет беспрецедентное в истории Украины обновление

Читать журнал

Стань автором

Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу:

nv-opinion@nv.ua

Выбор редакции

Lifestyle

Сегодня, 10:50

img
Как тренируется и питается Зеленский. Рассказ президентского тренера
Лонгриды

Сегодня, 21:07

img
Прикосновение. История Нины и Павла
События

Сегодня, 20:57

img
В Киеве проходит неделя КиевПрайд-2019 в поддержку ЛГБТ-сообщества — полная программа