Именование улиц

За словами автора, досі в німецькому Ессені він виступав двічі, але ніколи не залишався навіть на одну ніч. Цього ж разу зупинився на цілих п’ять ночей.

Готель розташовано на вулиці Гедвіґи. «Чому саме це жіноче ім’я і хто така була та Гедвіґа, я дізнаватися не став, - пояснює письменник. - Мабуть, якась королева чи принцеса з германського середньовіччя. Нам не дано знати їх усіх».

Прогулянка навколишнім районом (назва його Рюттеншайд) невдовзі показала, що випадок з Гедвіґою в цьому місці не такий уже випадковий. Перпендикулярно до Гедвіжиної вулиці тяглася вулиця Доротеї (Dorotheenstrasse), з якої можна було повернути на вулицю Юлії (Julienstrasse), котра у свою чергу перетинає вулицю Ізабелли (Isabellastrasse).

«Ось так і вирішуються складні питання громадянського порозуміння, узагальнював я подумки», - продовжує Андрухович. Жодного тобі уславленого прізвища, жодного контраверсійного героя, історія з її нерозв’язаними протиріччями відпочиває і не втручається в діла сьогодення. Натомість – просто імена простих людей. Вшанування сотень тисяч і мільйонів анн, доротей, веронік, мартінів (а також, Боже збав, адольфів) цього світу.

А відтак, пояснює автор, він подумав про наші міста. От якби стрястись такій біді, щоб і в них почали стосувати аналогічну найменувальну практику! Бульвари Тарасів (Тарасівський) і Лесин, площі Богдана й Данила, вулиці Івана, Андрея, Михайла, Симона. А також Ольги, Олександри, Олени, Лариси. Само собою – Віри, Надії, Любові. Звичайні собі людські імена. Перейменуєш у столиці проспект з Московського на проспект Степана – і нуль обурення, ніхто не ображається, і навіть відомого поета не корчить у страшних душевних муках, що то на честь Бандери. Бо, може, й на честь якогось іншого Степана. Скажімо, Разіна.

Не все би, звичайно, обходилося гладко. «У мене, наприклад, неминучу підозру викликали б вулиці Фелікса, Йосифа, Лаврентія чи того ж Адольфа (як і згаданих Клари та Рози, особливо якщо розташовані поруч)», - говорить колумніст. Неоднозначним був би і наш сьогоднішній стосунок до всіх можливих проспектів, бульварів і вулиць Володимира (Володимирська в Києві у рахунок не йде). Та й за В’ячеславом може вгадуватися не тільки Чорновіл, але й який-небудь Молотов.

«І все ж як дисциплінованому членові громади мені доводилось би змиритися з подібного штибу неоднозначностями, - запевняє автор. - Бо в цій справі головне не називати прізвищ. Псссст».

(…)

Повну версію колонки Юрія Андруховича читайте на Zbruc.eu