Напередодні хресної ходи за єдину автокефальну православну церкву України можливість надання Константинопольським патріархом Варфоломієм I томосу цій єдиній церкві стає вже не припущенням, а реальністю […].

Можна вважати, що такий перебіг подій визначили зусилля прихильників автокефалії в українському православ’ї і владі. Але коли проголошення автокефалії відбудеться, дякувати за нього потрібно буде не в меншій мірі РПЦ і особисто патріарху Кирилу – як не парадоксально, на перший погляд, це прозвучить.

У РПЦ ще в 90-і роки була прекрасна можливість дарувати автокефалію українській церкві – і при цьому зберегти в ній свій вплив, більш того – впливати на Україну через цю нову автокефальну церкву. Тоді незалежна українська церква стала б якорем, який міцно утримував би Україну в «русском мірє». […]

Кирило ніколи не хотів бути «просто» московським патріархом, він прагне стати «володаркою морською»Але РПЦ вважала за краще йти іншим шляхом – шляхом блокування самої ідеї автокефалії, шляхом розколу українського православ’я. […]

Хотілося Кирилу стати «володаркою морською»

І все ж навряд чи цей крок можна було б зробити без особистого внеску патріарха Кирила. […] Кирило ніколи не хотів бути «просто» московським патріархом, він прагне стати «володаркою морською», главою світового православ’я. Саме тому відносини, які склалися у попередника Кирила патріарха Алексія II із Вселенським патріархатом, були Кирилом практично зруйновані. Останнім ударом Московського патріарха по цих відносинах став фактичний бойкот Всеправославного собору на Криті.

​До цього бойкоту патріарх Варфоломій I фактично утримувався від різких рухів у бік українських православних, намагався зберегти взаєморозуміння з РПЦ. Однак амбіції патріарха Кирила перекреслили цю обережну лінію навхрест. Потрібно розуміти, що сьогодні патріарх Варфоломій I не просто може надати автокефалію для єдиної української церкви. Він ще і бореться за збереження і відновлення авторитету Вселенського патріарха у світовому православ’ї. І, як на мене, добре, що в цій боротьбі українське православ’я – на боці своєї матері-церкви, а не поруч із патріархом Кирилом біля його розбитого корита.

Повну версію тексту читайте на Радіо Свобода

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени