Профессор Хаос и образование

21 января, 14:46
408
Цей матеріал також доступний українською

Как оценивать начала и перспективы образовательной реформы

2019-й входить у свої права і я продовжую відстежувати і коментувати те, що відбувається у царині освіти. Та перед тим хочу відмітити кілька найбільш істотних моментів, що визначатимуть ракурс, через який я оглядатиму освітню політику та процеси в локальних навчальних середовищах.

Ще зі шкільного періоду мене дивувало – чому одна й та ж програма з літератури чи біології пропонується тим, кому байдуже, і тим, хто охочий знати більше. Саме це спонукало мене триматися від системи освіти якомога далі. Класична школа міцно асоціювалася у мене з минулим. Причому таким, яке зовсім не хочеться брати з собою. Мене ж цікавило майбутнє, і ті елементи у сьогоденні та спадщині, з яких його можна будувати, і головне – як їх у найкращий спосіб поєднувати.

Студіювання історії в класичному університеті давало дуже мало поживи для цього запиту. Навчання в аспірантурі на кафедрі з підготовкою наукової роботи дала більший діапазон свободи, та все ще мало сенсів. Розуміння традиційних спільнот як саморганізованих і органічних породжував більше запитань, ніж відповідей. Деякі інсайди приходили з культурної антропології, яку я освоював самостійно. Все більше кортіло зазирнути в дисципліни на кшталт філософії, кібернетики, фізики та соціальної психології. 

Пропонувати прості рішення на складні ситуації – поширений прийом популістів

Згодом робота з категорією майбутнього і вивчення природи змін, зумовлених технологічними революціями, звела мене з таким феноменом як VUCA-світ. Останнє, до речі, прийшло з мілітарної сфери. Волатильність, невідомість, складність, амбівалентність – так аналітики DARPA, мозкового центру збройних сил США, описували стратегічну й тактичну ситуацію, в якій доводиться діяти спеціалістам усіх родів військ у ХХІ столітті. Досить швидко цю парадигму взяли на озброєння успішні корпорації та мобільні громадські неурядові утворення.

Що ж з освітою у цій зоні історичної турбулентності?

Ще у 1972 році під егідою ЮНЕСКО в Парижі опублікували доповідь комісії Едгара Фора. Основний посил документа був у тому, що людство вступає в епоху безперервного навчання.  Ця концепція базувалася на принципах навчання тривалістю – long-life, та завширшки – lifewide, в життя, а також мотивації до освіти.

Примітно, що така концепція з’явилась досить вчасно. Адже це була перша половина 70-х. Час, коли на ринку з’явилися персональні комп’ютери, було запропоновано пакетну передача даних через мережу інтернет, винайдено і презентовано мобільний телефон. Словом, почалась третя промислова революція, що сформувала економіку знань і суттєво змінила багато індустрій і суспільство.

Університети постали як корпорації знань, з розробок яких почались проривні інновації, що привели світ до четвертої індустріальної революції.

Напередодні міленіуму в Лісабоні відбулася Європейська рада, де постановили визначити нові базові навички, які втілять відповідь Європи на глобалізацію та зсув у бік цифрової інтелектуальної економіки. Це і стало основою для визнання людини як ключового активу нової Європи.

Згодом у 2006 році Європарламент ухвалив рекомендації щодо ключових компетентностей для навчання впродовж життя. Цей документ дав поштовх до перегляду національних і корпоративних політик у царині освіти та розвитку людського капіталу. Метою документу було спонукати держави-члени ЄС через відповідні системи освіти сприяти умовам для розвитку ключових компетенцій молодих людей до такого рівня, щоб вони були готові до дорослого життя у часи швидких змін, і мали основу для подальшого навчання та професійного зростання. Іншими словами, школа мала випускати дорослих, здатних самостійно мислити і вільно орієнтуватися в океані даних, які породив світ цифрового виробництва.

Наприкінці 2018 року авторитетна світова організація OECD оприлюднила експертний звіт Education-2030, в якому закликала будувати мережу освітніх агенцій, що будуть забезпечувати навігацію тим, хто навчається. А тим, хто навчає, рекомендувала будувати програми на засадах студентоцентризму, учасництва, гнучкості.

Останні два роки в Україні бадьорими темпами триває реформа середньої освіти під брендом Нової української школи і назріває перезавантаження вищої школи. Як оцінювати старт одного і перспективи впровадження іншого? Як реалізувати найкращий для українського суспільства сценарій?

Почну з того, що українських експертів не було серед авторів візійного документу Education-2030. Хоча були російські – а це дещо тривожний сигнал. У ході реформи варто перейматися системою координат, в якій це відбувається, адже можна методично правильно рухатися у хибному напрямку. Наприклад – формувати сферу освіти як великий завод. І в підсумку отримаємо конвеєр, з якого будуть сходити стандартизовані вироби.

Доречніше розглядати варіант лабораторії, або коворкінгу, де би робили відкриття і створювали прототипи. І тут йдеться не стільки про «правильність», скільки про життєздатність. І тут потрібен не стільки контроль, скільки сприяння. 

Чому ж індустріальна логіка є такою укоріненою в постіндустріальну добу, та ще й в таких гуманітарних царинах як освіта? Це створює ілюзію порятунку від невизначеності та керованості. Наростання складності, звісно ж, провокує поворот до простих пояснень, відповідей і, що може виявитися особливо підступним, простих рішень. Але пропонувати прості рішення у відповідь на складні ситуації – поширений прийом популістів, які обіцяють вберегти свою «паству» від майбутнього шоку.

Контрінтуїтивний вихід сучасного управління полягає у тому, щоб прийняти складність і комплексність як характерну складову життя та «подружитися» з хаосом. Не намагатися ігнорувати, а побачити у ньому прихований і наразі незрозумілий порядок.

Теорія хаосу, яка родом у 60-х з метеорології, математики і фізики перекочувала у менеджмент, говорить: у заплутаних і неясних ситуаціях ми не конче приречені на складні процедури. Радше навпаки: складні системи можуть керуватися дуже простими правилами, заснованими на петлях зворотного зв’язку. Фізик Джозеф Форд стверджував: «Еволюція — це хаос зі зворотнім зв’язком». І майстерність управлінця в епоху історичної турбулентності у тому, щоб постійно бути на зв’язку і замість правильних керівних імпульсів надавати середовищу релевантні викликам управлінські відповіді.

Саме з позиції такої гнучкості та релевантності я буду в подальшому оцінювати дії тих, хто ухвалює рішення на національному і локальному рівнях.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Стань автором

Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу:

nv-opinion@nv.ua

Выбор редакции

События

Вчера, 19:33

article_img
Смертность и рождаемость. Почему в Украине растут темпы сокращения населения
Футбол

Сегодня, 04:08

article_img
Они не прошли. Реакция соцсетей на победу Динамо и поражение Шахтера в Лиге Европы
Гаджеты

Вчера, 20:00

article_img
Прогиб засчитан. Все, что нужно знать о Samsung Galaxy Fold и будущем гибких смартфонов