Признание паспортов ЛДНР: что дальше?

21 февраля 2017, 14:50
1455
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке
А дальше хуже - вторжение в виде гуманитарной интервенции

Визнання Росією паспортів (та інших документів) ЛДНР є, щонайменше, недружнім актом з точки зору міжнародного права. Власне, недружній акт, який сильно скидається на протиправну поведінку та, в ідеалі, повинен стати предметом розгляду в Міжнародному Суді ООН. (Пам’ятаєте, між Україною та Росією був такий договір – «Про дружбу, співробітництво і партнерство»? Досі чинний, як не дивно).

По-перше, Мінські домовленості, з певними застереженнями, можна вважати міжнародним договором, і Росія є однією з його сторін. Основною метою Мінська є політичне врегулювання кризи на сході України. Дії, спрямовані на позбавлення міжнародного договору його мети, є неприпустимими. Визнання паспортів ЛДНР не те що не наближає Мінськ до його мети, а й, навпаки, віддаляє. І робить це держава, яка зобов’язана виконувати договір як його сторона.

По-друге, міжнародне право забороняє втручатися у внутрішні справи держави. Окремі райони Донецької та Луганської областей, непідконтрольні Україні, є суверенною частиною України. Визнання паспортів ЛДНР є втручанням у внутрішні справи України, оскільки порушує очевидну монополію нашої держави вирішувати відповідні питання щодо свого населення.

По-третє, відверто недолугими виглядають «гуманітарні мотиви», якими обґрунтовує свої дії РФ. Втім, тут Росія послідовна: які гуманітарні конвої (зі снарядами), такі й гуманітарні мотиви – головне форма, а не зміст. Лише зазначу, що принцип гуманності міжнародного права навряд передбачає дозвіл на купівлю проїзних квитків на підставі сумнівних паперів, ну або поселення в готелях Москви. Гуманність – це надати транспорт для евакуації населення з зони бойових дій в попередньо організовані табори, і байдуже, що там у людей за документи.

Визнання паспортів ЛДНР є втручанням у внутрішні справи України

Але що буде далі? А далі логіка міжнародного права підказує такий алгоритм дій:

- наділення громадян ЛДНР особливим статусом (ну або навіть надання їм громадянства РФ по факту пред’явлення паспорту ЛДНР - з «гуманітарних» мотивів, звичайно ж);

- подальше розкручування ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей як гуманітарної кризи;

- формування в суспільстві запиту на «захист співвітчизників»;

- збройне втручання у вигляді гуманітарної інтервенції.

При цьому ніхто не каже, що Росія поспішатиме з визнанням чи то приєднанням ЛДНР – це буде «гуманітарна» місія: людей, співвітчизників, захистити від злої хунти.

І міжнародне право має відповідні механізми – зокрема, концепція «Обов’язок захистити». Ця концепція розглядає можливість здійснення гуманітарної інтервенції для порятунку населення країни, уряд якої не може або не бажає захистити фундаментальні права свого населення від чисельних та грубих порушень. Важливо, що це втручання повинне здійснюватися (і) після вичерпання дипломатичних засобів врегулювання (іі) коаліцією держав (ііі) за згоди Радбезу ООН. Яскравий приклад реалізації «Обов’язку захистити» – Лівія. Тут вам і криза, і коаліція, і згода РБ ООН.

А тепер увага: що спільного мають потенційні плани Росії з концепцією «Обов’язок захистити»? Правильно, нічого. Односторонність, без дипломатії, без дозволу РБ ООН.

Більше того, Росія давно стала на шлях умисного сприяння виникненню гуманітарної кризи, а з визнанням паспортів ЛДНР вона робить черговий крок у напрямку збройного втручання.

Сумно, але потрібно боротися.

Більше поглядів тут

Обратите внимание

4 января, 09:45
Лонгриды
thumb img
Спецпроект
30 декабря 2018, 10:35
Компании/Рынки
thumb img
Спецпроект
30 декабря 2018, 10:35