Право Трампа

Минулого тижня проти мирного населення Сирії, зокрема дітей, було застосовано хімічну зброю. Злочин, якому немає місця в сучасному світі. На думку більшості спостерігачів, цей злочин було вчинено режимом Асада.

Уже два дні потому США завдали ракетного удару «томагавками» по авіаційній базі сирійського уряду, чим поставили міжнародному товариству низку питань. Головне з них – наскільки ці дії є законними з точки зору міжнародного права. Питання, підкреслю, і просте, і складне водночас.

Почнемо з простого: сучасне міжнародне право забороняє застосування сили, якщо тільки вона не здійснюється на підставі рішення Ради Безпеки ООН чи з метою самозахисту. Вочевидь, жодне з цих застережень не працює у випадку з ударом томагавками. Отже, суто з цих міркувань, дії США порушили норми міжнародного права. Про це нам мило нагадали Путін з Песковим, до речі, які підкреслили, що цей ракетний удар «суперечить міжнародному праву». Хто б говорив, але зараз ми про інше.

Але не все так просто: удар США став реакцією на злочинні дії, найбільш імовірно, уряду Сирії та має на меті порятунок мирного населення Сирії. Застосування сили у відповідь на застосування сили задля недопущення застосування сили в майбутньому, ось як виглядає ця конструкція.

Флешбек у дев’яності: геноцид у Руанді, жертвами якого стало щонайменше 800 тисяч осіб. Уряд-хуту винищував (здебільшого, вирізав) не уряд-тутсі. Що в цей час робило міжнародне товариство? Тривалий час – нічого. Чому так? А тому, що ця різанина належала, як би цинічно не прозвучало, до внутрішніх справ суверенної держави. Кожна незалежна держава є суверенною і ніхто не може втручатися в її внутрішні справи.

За такою ж логікою, нікому не повинно бути діла до винищування власного населення «заріном» та хлором. Але чи правильна ця логіка?

Вочевидь, ні: порятунок населення, в тому числі – силовий, є обов’язком міжнародної спільноти. Якщо уряд Сирії допускає хімічні атаки проти власного населення і «томагавки» - єдина опція, то цю опцію слід обрати. З таких міркувань, удар США по Сирії є illegal, but legitimate: незаконний, але легітимний.

Водночас, важливо реагувати на ситуацію в комплексі: силовим акціям повинні передувати намагання врегулювати конфлікт дипломатичними засобами, удари мають бути пропорційними, а після них не можна допускати утворення «вакууму» - безвладдя і беззаконня. При цьому, саме порятунок населення має залишатися єдиною і чесною метою збройного втручання.

Сучасне міжнародне право має на озброєнні концепцію «Обов’язок захистити» як потенційно сильний механізм реагування на ситуації, подібні до Сирії. Світ зобов’язаний реагувати на гуманітарні катастрофи, не допускаючи загибелі мирного населення внаслідок дій чи бездіяльності уряду країни. При цьому, бажано діяти в коаліції, та ні в якому разі не намагатися «прикрити» силовим захистом прав людини анексію території, повалення режиму, абощо.

Насамкінець, нагадаю, що Росія намагалася назвати «гуманітарними» як інтервенцію в Грузію, так і анексію Криму. Мовляв, ми рятуємо «своїх співвітчизників», «російськомовне населення». З огляду на очевидну відсутність дійсної загрози населенню що Грузії, що Криму – це була цинічна маніпуляція. Що, однак, не заважає Росії вимагати від світу «поваги до суверенітету Сирії» - країни, яка допускає загибель своїх дітей внаслідок застосування хімічної зброї.