Почему украинцы проиграли выборы

З моменту зміни влади в лютому цього року пройшло уже майже дев’ять місяців, а не те що гучних, а просто серйозних реформ чи розслідувань українці так і не побачили. Натомість отримали постійні корупційні скандали і незрозумілі призначення, які виглядають, скоріше, бійками олігархів, ніж боротьбою імунної системи проти хронічних хвороб.

Надія на швидкі реформи розтанула з результатами виборів, які окрилили прем’єра Яценюка і збили з пантелику президента Порошенка. Саме результати волевиявлення дали старт довгій та традиційній для українських політиків минулого коаліціаді, яка проходить в кращих традиціях закулісних торгів за посади і ницих компромісів під акомпанемент "переговорів" про ключові напрямки розвитку країни.

Така поведінка прем’єра і президента не витримує жодної критики, адже в ЗМІ вони розповідають про страшну війну, яка от-от може прийти в дім кожного українця, в той час як в своїх кабінетах і коридорах їх старі соратники, нові "любі друзі", ділять посади і розподіляють сфери впливу.

Апофеозом цієї ганебної війни стали інформаційні сутички в боротьбі за пост глави МВС – раз по раз, використовуючи всі можливі важелі, - політики то зливають, то возвеличують діючого главу відомства. Остаточний діагноз цій політичній сутичці поставив скандал з поставками вугілля з Африки, який показав, що ні війна, ні крах економіки, не зупинить команди прем’єра і президента в поривах облити одне одного брудом і дістати ще один козир на переговорах по коаліції.

З одного боку, президент сам винен - адже йшов на вибори не просто з доброю когортою набридлих виборцю друзів, але й з відверто антиукраїнськими і олігархічними кандидатами. Перша десятка у блоку Порошенка чітко відрізнялася тим, що не була в тренді, який вдало використали Народний фронт і Самопоміч, - там не було комбатів і активістів.

Мабуть, через непрофесійне і недалекоглядне оточення, або ж через власну оману, Порошенко був упевнений, що виграє вибори тільки за рахунок свого імені і так званого миру. Але стара команда і скандали в списках стали для президента потужними граблями, якими він смачно отримав удар по своєму політичному рейтингу. Президент наскільки сліпо вірив у перемогу свого блоку, що уже було почав тотально рекламувати свого протеже Гройсмана на посаду прем’єра. Здавалося, перед виборами Порошенко тільки і думав про те, чи буде його блок мати просту більшість чи конституційну.

Але абсолютна влада президента, до якої він так прагнув до виборів, тепер під питанням, і він уже не виглядатиме повноцінним лідером в очах агресора. Та і судячи з «переговорів» по коаліції, компромісу який зробить партії Майдану єдиною командою немає, а це дуже погано для країни, адже будь-які розбіжності нової влади тут же будуть підхоплюватися пятою колоною.

З іншого боку, прем’єр Яценюк встиг показати, що на поступки президенту в важливих для себе питаннях йти не буде. Його зустрічний коаліційний проект за дві години після президентського був однозначно сприйнятий як ляпас президенту і підкреслення своєї унікальності як переможця по партійних списках. Тобто вкотре стало зрозуміло, що для такої політичної фігури як Яценюк вплив і ключові пости важливіші, ніж благо країни і абсолютна єдність демократичних сил та швидка реорганізація країни.

З обох боків, в програші залишаються українці, які привели цих політиків до влади. Які понесли непоправні втрати на Майдані, які віддають життя на Сході, які годують армію, які стомилися чекати на зміни і бодай якісь результати роботи уряду. Політикам і їх кланам терміново необхідний холодний душ у вигляді масового соціального невдоволення, допоки вони не скинули країну у прірву міжусобних сварок та парламентської імпотенції. Інакше мобілізувати їх зможе тільки серйозна агресія сусіда, до якої, судячи з обставин, ми до сих пір не готові.