Почему Украина продолжает жить по старым схемам

29 января 2015, 18:26
1129
Ни Майдан, ни война на Востоке не мешают власти писать законы под себя и работать ради собственного благосостояния. О реформах и верховенстве права речи не идет

Нещодавно українські телеканали показали сюжет про початок слухань у знаменитому Печерському суді. Враження жахливі: натовп родичів Небесної Сотні у судовій залі, в якій можна нормально розмістити 10-20 осіб, перелякані очі суддів-дівчаток, заміни, хвороби суддів, посмішки на обличчях підсудних. Яскравий приклад знущання інститутів державної влади над правосуддям.

Якби цей приклад був єдиним або одним з небагатьох, то можна було б знайти йому пояснення і навіть пристойне обґрунтування, але, на жаль, він далеко не поодинокий.

Так працює вся «правова система» нашої держави: суди, прокуратура, МВС, СБУ, нотаріат і адвокатура. До того ж, закони змінюються у відповідності до забаганок кожної «нової» влади так, що чорнила не встигають висохнути на попередньому варіанті. Не встигли досягти виконання ухваленої-відміненої-поновленої Конституції, як черговий президент ініціює нову її зміну.

Чому після двох Майданів, смертей героїв Небесної Сотні і тисяч загиблих і поранених патріотів Батьківщини на неоголошеній війні з «братами і сестрами», анексії Криму та захопленні деяких районів Сходу ми продовжуємо існувати у світлі кривих дзеркал правової системи?

Я бачу декілька причин такого стану.

По-перше, політична команда 90-х років не була готова до управління незалежною державою, яка «впала на їх і на наші голови» неочікувано і відносно безболісно.

По-друге, свободою треба уміти мудро користуватися. Мудрості тоді вистачило лише для того, щоб оголосити «все, що не заборонено законом – дозволено». І почалось. Стрімке бажання дорватися до влади, поділити загальне майно і гроші та якомога швидше облаштувати життя, створення начебто вільного ринку товарів, капіталів, робочої сили. Все це перетворилось у «прихватизацію», поділ власності, непомірне збагачення одних та зубожіння інших.

Політична команда 90-х років не була готова до управління незалежною державою, яка «впала на їх і на наші голови» неочікувано і відносно безболісно

По-третє, створення демократичних засад функціонування держави і суспільства, пов’язані з періодичною зміною влади шляхом виборів та створення нового законодавчого поля. Всі знання про демократію можновладці засвоїли з принципу «демократического централизма», який був записаний в статутах КПСС і ВЛКСМ та мав лише дві вимоги: виборність всіх органів керівництва та підпорядкованість меншості – більшості. Як ми знаємо, вибори тоді були без вибору і обирали тих, кого «сказали» обрати «нагорі». А коли обрали до більшості кого треба, то підпорядкувати меншість вже не складало великої проблеми.

По-четверте, для того, щоб правова система держави могла задовольняти інтереси і потреби нових можновладців, її також треба було поставити на службу цим інтересам. І почалось. Спочатку творення законів. Для цього надійшла технічна та грантова допомога західних друзів і партнерів. Закони пеклися як пиріжки, змінювалися під інтереси нових політиків та їх спонсорів. Виникла термінова потреба в юристах і економістах. Юридичні і економічні ВНЗ росли як гриби після рясного дощу, навчали їх за старими, роками відпрацьованими планами і стандартами. Щоб захищати нових можновладців і власників набутого різного шляхами майна, потрібні були віддані їм правоохоронці, адвокати і судді. Почалася хаотична зміна керівників цих структур за одним принципом – особистої відданості тим, хто їх призначив на посаду. Знання, професіоналізм, високі моральні якості працівників нікого не цікавили. Головне, щоб людина була особисто віддана, вміла «розумно» красти з державної скарбнички та ділитися з начальством. Якщо порахувати, скільки і як змінювались міністри МВС, прокурори, керівники СБУ, голови судів, то теперішній стан функціонування правової системи держави стає абсолютно зрозумілим.

По-п’яте, минув рік з початку Майдану. Здавалося, що нова влада винесла урок з попередніх подій, враховуючи, що в країні вже рік сусідньою державою ведеться неоголошена війна проти народу України, і має відповідати на запит суспільства та проводити необхідні реформи. Але ж ні. Правова система держави належним чином не працює і досі немає навіть натяку на її реформування. Аргументи для такого висновку? Прошу.

Генеральний прокурор, як і його попередник, нічого не зробив, щоб в державі почали панувати закон і право. Судовий процес, про який я згадав на початку – також свідчення цього. Колишній генпрокурор Махницький вже через два тижні після призначення отримав почесну нагороду від одіозного нардепа Ківалова, почесного президента Одеської юридичної академії, а нещодавно ледь не захистив у цьому ВНЗ кандидатську, невідомо коли і ким написану. До того ж, він продовжує бути членом Вищої ради юстиції від прокурорської спільноти, яку вже давно не репрезентує.

Два суддівські з’їзди протягом року з бійками і скандалами ледь-ледь спромоглися призначити членів ВККС і ВРЮ. До цього ж треба додати сварки і бійки на адвокатських з’їздах щодо делегування членів ВРЮ. Невиконання судовою владою законів про очищення влади, в тому числі суддівської. Рішення судів, після яких тікають арештовані, поновлюються на роботі «люстровані» прокурори і судді. З джерел, яким у мене є всі підстави довіряти, відомо, що ці рішення адміністративних судів не ухвалюються з мовчазної згоди АПУ і ВРУ, що сподіваються ухвалити нові закони і провести до цих органів «потрібних» владі людей, які будуть проводити люстрацію суддівського корпусу «належним» чином.

Безглузде ухвалення Верховною Радою у першому читанні двох законопроектів щодо реформи судоустрою, що суперечить нормам регламенту ВРУ. Будуть «ламати» депутатів, щоб провести потрібне рішення, що дозволить тримати суддівську владу в потрібних руках? Тривають розбірки щодо змін до закону «Про адвокатуру». Починаються дискусії щодо змін до закону «Про прокуратуру», який ще не вступив у дію. Зірвано виконання припису закону «Про антикорупційне бюро» щодо дати початку його діяльності.

Думаю, що тільки цього переліку недолугостей у реформуванні правової системи України достатньо, щоб стверджувати про нереальність втілення у найближчий час верховенства права у життя держави і суспільства.

Представлений аналіз системних причин неналежного функціонування правової системи і зумовлений ним песимістичний висновок мають на меті лише одне – ще раз привернути увагу громадськості до проблем, що потребують негайного та ефективного розв’язання. Готовий до професійної дискусії з читачем щодо поставлених питань.

Стань автором

Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу:

nv-opinion@nv.ua

Выбор редакции

Политика

Вчера, 07:48

img
19 апреля в 19:00. Все, что известно о сегодняшних дебатах между Порошенко и Зеленским на Олимпийском
Политика

Вчера, 16:11

img
Позитивы и негативы Зе команды. С кем Владимир Зеленский идет в большую политику
Политика

Вчера, 09:25

img
Все сошли с ума. Выборы разделили и радикализировали украинцев. Есть ли дорога назад?