Почему сегодня – не день украинской армии

Сьогодні всі всіх поздоровляють з днем Збройних Сил. А я згадую 1993 рік. Збройні Сили новонародженої України, командир взводу здає заліки по будові АК-74. Полковник з Міноборони, що приїхав в частину з перевіркою, тикає шомполом у ствольну коробку автомата і питає назву деталі, а лейтенант червоніє, блідне – але назвати деталь не може. Десь позаду сидить "дух" рядовий Сафаров, який служить аж цілий місяць і щойно пройшов КМБ. І він починає підказувати: "Ричаг автоспуска!" – бо у ствольній коробці праворуч від казенної частини стволу більше нічого немає, і рядовий Сафаров це знає. А лейтенант, командир взводу – не знає. Та ще й не чує підказок – проте їх чує полковник, і додатково соромить командира взводу, що йому солдати підказують будову АК-74.

Зараз цей лейтенант – полковник в Києві. Займається кадровою політикою в Збройних Силах. Не знаю, чи вивчив він будову АК-74 з тих пір, чи ні. Що у нас з кадровою політикою в Збройних Силах – ви самі знаєте.

Ось це і є та "кадрова армія", що створена 6 грудня 1991 року. Яка більше переймається чистотою плацу і наявністю днювального на тумбочці, ніж боєздатністю підрозділу і забезпеченням запчастин для власної техніки в АТО. Яка пише папірці не для отримання нових шин, а для пояснення, чому їх не треба отримувати. Яка заганяє щойно отримані новенькі машини на зберігання, бо нікому не хочеться займатись списанням того ржавого мотлоху, на якому бійці возять боєприпаси в зоні АТО.

Я дуже радію, що армія змінюється, я бачу це і знаю людей, які це роблять. Однак для мене ця нова армія не від 6 грудня починається. Хоча я сьогодні і поздоровляв деяких знайомих, але загалом мені здається, що армія від 6 грудня 1991 року, та кадрова армія, яка в більшості своїй просто здавала свою техніку і зброю сепаратистам – має бути розпущена, і набрана по новому, в першу чергу з тих мобілізованих, які закрили Україну від ворога у 2014-2015 роках та з тих небагатьох кадрових, які діяли, часом без наказу і наражаючись на невдоволення генералів в тилу – але виконуючи головну функцію армії. Головна функція, мета армії – не служба, не чистий плац, не паради, не вдягнена шапка до форми, головна мета – захист Батьківщини.

Текст опубліковано з дозволу автора.

Оригінал

Більше поглядів тут