Почему Бальчун проиграет Омеляну

Конфлікт між Володимиром Омеляном та Войцехом Бальчуном — класична історія з розряду «зі щитом або на щиті». Хтось з них з високою вірогідністю втратить посаду, а інший навпаки закріпить свої позиції. Але методи ведення інформаційної війни у суперників категорично різняться.

На відміну від Бальчуна, міністр більш активно поводить себе в медіапросторі. За період з 9 січня по 3 лютого Омелян дав 26 інтерв’ю. В більшості випадків — телевізійним каналам. Майже в кожному з них він згадував керівника «Укрзалізниці» незлим тихим словом. Натомість Бальчун воліє відмовчуватися. Головний аргумент поляка: «Я працюю, а не піарюся». Але в рамках доволі серйозної інформаційної війни, яка розгорнулася між чиновниками, це так собі аргумент.

Програма моніторингу ЗМІ «Медіатека» показує, що в період з 7 січня по 7 лютого ім’я Омеляна згадувалося в інфопросторі 4539 разів. Бальчун з’являвся в медіаполі 4097 разів. Різниця в 500 згадувань не така вже і суттєва. Але варто враховувати, ще й те, що в багатьох випадках цитованість керівника «Укрзалізниці» як раз і пов’язана з критикою з боку Міністра.

Далеко ходити за прикладами не треба. Пік згадуваності Бальчуна — 25 січня. В цей день на засіданні Кабміну Омелян озвучив свої претензії до роботи керівника «Укрзалізниці» і передав відповідні документи Володимиру Гройсмана. Прем’єр, в свою чергу, виступив на захист польського спеціаліста.

І якщо у випадку з Бальчуном ЗМІ, в більшості своїй, тиражували його заяви про роботу «УЗ», то Омелян в цей день дав гостре інтерв’ю про Бальчуна одному з центральних каналів. Крім того, почалася інформаційна хвиля, щоб показати некомпетентність поляка. У деяких виданнях (в тому числі й «Новом Времени») навіть встигло з’явитися декілька статей з його критикою.

Не реагувати на критику, щоб не збільшувати резонанс — непогана тактика. Але лише у випадку одиничних інформаційних уколів. У рамках повноцінної інформаційної війни відмовчуватися не вийде. Тут не працює історія з підставлянням правої щоки після того, як тебе вдарили по лівій. Потрібно відповідати. Або ти програєш. І наразі Бальчун програє в одні ворота.

Зважаючи на сьогоднішню диспозицію, є два сценарії розвитку подій. І обидва вони невтішні для нинішнього керівника «Укрзалізниці».

1. Навіть у випадку втрати посади виграш інформаційної війни дозволить Омеляну зіграти в «жертву режиму» і розпочати політичну кар’єру. Тим більше в своїх інтерв’ю, він вже почав тиражувати меседжі про вірогідність свого політичного майбутнього. А Бальчуну, навіть якщо він залишиться на посаді, буде важко працювати з тими іміджевими втратами, які він поніс під час конфлікту.

2. У випадку звільнення Бальчуна Омелян може закріпитися в образі людини, яка намагається змінювати систему зсередини. Це величезний іміджевий плюс. І можливість в подальшому використовувати цей статус як щит від будь-яких інформаційних атак.

Конфлікт Омеляна-Бальчуна показує, що в будь-якому серйозному інформаційному протистоянні важливо оперативно реагувати на атаки суперника. Тому що, навіть вигравши в офлайні, ти все одно маєш всі залишитись в мінусі, програвши медійну війну.