Память о Бабьем Яре – это краеугольный камень

29 сентября 2016, 16:37
1952
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке
Не нужно путать прошлое и память. Прошлое – это бремя. А память – это факел по дороге в будущее

Промова виголошена під час церемонії підписання Декларації про створення «Меморіального центру жертв Голокосту «Бабин Яр». Святослав Вакарчук – член ініціативної групи про створення Меморіалу

Моя прабабця, Євгенія Федорівна Пастушенко, за свою молодість перенесла два геноциди: спочатку вона ледве не загинула від голоду під час Голодомору, а потім пережила Голокост. Пережила, ховаючи у себе протягом усієї окупації, єврейську сім'ю. Всі вони вижили і залишилися друзями до кінця життя.

Бабин Яр – перший і один з найстрашніших проявів Голокосту, символ цинізму і зла, що не має меж.

Сьогодні наше завдання не тільки засудити це зло, але й зробити так, щоб більше воно ніколи не повторювалось.

Меморіал, який закладається сьогодні, має стати центром осмислення, центром пошуку, центром спільного майбутнього. Він має об'єднати пам'ять про всіх загиблих в Бабиному Яру: євреїв, ромів, українців та всіх жертв незалежно від крові чи походження.

Я закликаю всіх представників українського громадянського суспільства, українську владу приєднатися до створення та розбудови Меморіалу.

Сьогодні наше завдання не тільки засудити це зло, але й зробити так, щоб більше воно ніколи не повторювалось

Пам'ять про Бабин Яр – це наріжний камінь, що має привести нас до міжнаціонального діалогу.

Своїм внеском, словом і ділом, ми повинні зробити так, щоб більше не залишилося простору для непорозумінь, подібних до того, що сталося під час промови президента держави Ізраїль Рівліна в стінах українського парламенту. В його словах читався персональний погляд на минуле. Ми ж чекаємо від роботи Меморіалу вироблення спільного погляду на майбутнє!

На мою думку, сьогодні доречним як ніколи, будуть слова іншого президента Ізраїлю, легендарного і видатного Шимона Переса, який пішов від нас лише вчора. Рік тому в Києві він сказав: «Не намагайтеся вирішити проблеми минулого. Просто вчіться, щоб не повторювати старих помилок».

Від себе додам: не треба плутати минуле та пам'ять. Минуле – це тягар. А пам'ять – це факел по дорозі в майбутнє.

Нехай Меморіальний центр жертв Голокосту «Бабин Яр» стане одним з вогників нашого факелу, що приведе нас в майбутнє добра, людяності, взаєморозуміння та процвітання.

Я зроблю все, щоб Меморіал запрацював і запрацював достойно. Заради пам’яті про мільйони загиблих. Заради тисяч тих, хто вижив. Заради тієї єврейської сім’ї, яку врятувала моя прабабця, українка Євгенія Федорівна Пастушенко.

Стань автором

Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу:

nv-opinion@nv.ua

Выбор редакции

img
С персональным лифтом и звездными соседями. Самые дорогие квартиры Киева, Харькова, Одессы, Львова и Днепра
События

Вчера, 10:48

img
"Киндеры", "альфонсы" и другие. Кто сидел во львовских тюрьмах в 1920-40‑х годах
Travel

Вчера, 19:56

img
Слишком богат и успешен. Каким туристы видят Мюнхен