Ошибка Каталонии

Одразу маю перепросити всіх, кому моя теза здається надміру радикальною. Але дуже не хочеться, щоб хтось повторював наші власні помилки. Помилки, які призвели до кровопролитного протистояння і змінили парадигму нашої державності на роки вперед.

Особисто я виступаю за єдину Іспанію та Каталонію в її складі. Втім, як юрист-міжнародник, я готовий навести низку об’єктивних аргументів на користь такої єдності. Узагальнено, той шлях, яким нині йдуть лідери Каталонських сепаратистів, практично повторює сценарій “молодих республік” на сході України. Що неминуче призведе до таких же наслідків: економічна стагнація, розкол в суспільстві, міжнародна ізоляція. В найгіршому разі – справжня громадянська війна.

Чому сценарій той же? По-перше, Мадрид не погоджувався на проведення референдуму про незалежність Каталонії, діючи при цьому суто в конституційних рамках. При цьому навіть погодився винести питання на розгляд Конституційного суду Іспанії, який виніс єдиноможливе з точки зору права рішення: неконституційність референдуму про незалежність, відтак нелегальність його організації та проведення. Лідери ж сепаратистів апелюють до бажання народу та, незважаючи на заборону, намагаються провести свій “референдум”. Народу, який ніколи не виступав проти Конституції.

По-друге, “референдум” відбувається в умовах, які ставлять під сумнів його результати навіть школярам: відсутність доступу до бази виборців, друк бюлетенів вдома на принтерах, жодних спостерігачів. Хіба тільки колишніх волоцюг з автоматами бракувало, але підрозділи локальної поліції (так звані “Моссос”) фактично виступили проти Уряду Іспанії, відмовившись забезпечувати рішення про нелегальність “референдуму”. Нічого не нагадує?

По-третє, хтось скаже, що у каталонців була можливість вибирати – “за” чи “проти” незалежності. Але оцініть красу гри: який вибір був у прихильників єдності Іспанії? Піти на нелегальний референдум, чим його легалізувати – або не піти, чим збільшити відсоток голосів “за” незалежність Каталонії.

По-четверте, давайте тверезо подивимося на наслідки одностороннього проголошення незалежності Каталонії. Власне, в умовах, коли її наперед не визнають ані Іспанія, ані ЄС, ані увесь світ. Хтось назве державу, яка виступила з заявою про підтримку незалежності Каталонії? Навіть ДНР-ЛНР якось утрималися, хоча в їх випадку, певне, просто не було вказівки з Москви, яка взагалі підозріло мовчить щодо цих подій.

Далеко можуть заїхати громадяни ДНР-ЛНР зі своїми паспортами? А в зовнішньоекономічній діяльності – чи вестимуть справи американські корпорації з підприємствами “Каталонської народної республіки”?

П’яте. Колись був суперпопулярним такий собі “Айс бакет челендж”, в якому на камеру обливалися холодною водою. Я б сказав, що новина про вихід з Каталонії її найбільших банків (“Сабадель” та “Кайша”), а слідом найкрупнішого платника податків до її місцевого бюджету “Гас Натурель” справили на лідерів сепаратистів ефект, як відро льодяної води.

Питається, невже не знали, що так буде? Знали, але дурили народ популістичними гаслами – ось правильна відповідь. Каталонія годує Іспанію – нічого не нагадує? Ось тільки ця формула виявилася дуже віртуальною.

Шосте – це готовність Уряду Іспанії вдатися до усіх заходів, необхідних для відновлення конституційного правопорядку в Каталонії. Стаття 155 Конституції Іспанії дає таке право, при цьому її текст містить прикметник “forsoso” – “силовий”. Здогадаєтесь, які заходи маються на увазі?

Цю тему дещо обійшли увагою українські ЗМІ, але Іспанія поступово зосередила навколо Каталонії додаткові контингенти власних Збройних Сил, що є демонстрацією намірів не менш промовистою, аніж прямі заяви Уряду Іспанії про готовність застосувати статтю 155 Конституції. Про це сказав і король Іспанії Феліпе Шостий. Який виступив з промовою, гідною короля з династії Бурбонів.

Сьоме й останнє. Демонстрація у Барселоні ж прихильників єдності Іспанії, чисельність якої склала, за різними даними, від 350 до 950 тисяч, що багато за будь-яких обставин. То, виявляється, не так уже й одностайно каталонці за незалежність? Просто частина поводила себе голосніше весь цей час?

Таким чином, не з Кримом треба порівнювати Каталонію, і тим паче не з проголошенням незалежності Україною. А з ДНР і ЛНР: як з точки зору проведення “референдуму”, так і його наслідків.

Україна колись втратила незалежність під навалою більшовиків та утопічних, як виявилося, ідей комунізму. І коли СРСР, цей колос на глиняних ногах, рухнув, не будучи в змозі запропонувати Україні майбутнє ані в економічному, ані в політичному вимірах, – ми самі й наші батьки отримали цілковите право взяти ситуацію в свої руки. Україна – це Європа, а Каталонія – це Іспанія.

А яке майбутнє пропонують своїм народам сепаратисти Каталонії та терористи Донбасу?

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут