Нищета в рассрочку

Прем’єр Гройсман потурбувався про українців, які живуть за межею бідності. Ви думаєте, він підвищив мінімальну зарплату чи хоча б зупинив інфляцію? Ще чого.

Його турбота полягає у дозволі платити за комунальні послуги в розстрочку.

А раніше було як? Раніше люди купляли у розстрочку авто, квартири, меблі. Комусь вдалося вирватися з бідності, поставити на ноги дітей. А тепер треба в розстрочку за квартиру платити. Ми ж не жадібні та дуже поважаємо нашу еліту, олігархів, комунальних монополістів з оточення президента Порошенка.

Що далі? Скажуть: продай меблі, спи на підлозі? А що, це лікує остеохондроз та обивательський потяг до комфорту, неприйнятний в умовах війни.

А далі? Продай авто, ходи пішки – корисно для здоров’я, екології та офшорних патріотів? Володарів опалення, електро- і водопостачання та імператорів корпорацій, в яких на одного двірника приходиться два менеджери з бухгалтером, який веде подвійну бухгалтерію.

А якщо з нинішніми зарплатами і пенсіями люди не потягнуть розстрочку? Нам запропонують кредити під 30% річних під заставу квартири, щоб платити за квартиру?

Можуть піти ще далі. Гройсман запитає: «Як це ви з двома нирками кажете, що нема грошей на сплату комуналки?»

Комуналка в розстрочку – це називається «заплатіть хоч щось». Уряд фактично визнав, що нові тарифи непідйомні для населення. Тепер намагається зупинити лавину неплатежів. При цьому Гройсман навряд чи взагалі розуміє, чого з нього другий день глузують. Він переконаний, що робить добру справу. Але не може збагнути, що він гасить киснем ту ж пожежу, яку сам і розвів. А далі буде ще гірше. Тому що грошей на субсидії не вистачить (в цьому році не покриті значно менші обсяги, ніж заплановано на наступний рік), споживачі будуть платити лише півціни (і то добре, якщо будуть), тож в якийсь прекрасний момент постачальники послуг оголосять, що їм немає за що надавати ці послуги.

Тим більше, що так звана розстрочка – це той самий метод рівномірної сплати за спожите тепло, яке в Україні то відмінялось урядом Яценюка, то поверталось. Тож Гройсман повністю наслідує політику уряду свого попередника – жодних рішень, лише імітація в рамках існуючої схеми.

Злості на них не вистачає. Залишається сміятися. Поки сміх податком на розкіш не обклали.