Насиров и синдром судейской беспомощности

Неспроможність суду об’єктивно розглянути справу за участі державного чиновника вкотре засвідчує цілковиту неефективність сучасної судової системи України. Звичайно, це не перша справа, яка починається за схожим сценарієм. Уже стало звичкою, що тільки-но когось з чиновників звинувачують у корупції чи іншому злочині, чиновник одразу ж непритомніє, отримує інфаркт, потребує операції чи лікування. З виду здорова людина за лічені секунди стає практично інвалідом. Складається враження, що українські суди мають магічну дію, але замість лікувати, вони стають причиною надуманих інфарктів чи інсульту.

Ця справа, як і багато інших, доводить, що в Україні не змінилося головне: все ще залишаються люди, які прагнуть уникнути правосуддя за будь-яку ціну. Зазвичай, ці люди мають гроші, великий бізнес або займають найвищі державні посади. Усі старання НАБУ зводяться нанівець лише одним словом судді. Останні відіграють роль форпосту старої системи, яка ховається за суддівськими мантіями.

В теорії, український суд має керуватися принципами права, проте він і досі працює за старими добре відомими йому правилами.

Уже вкотре суд – це не просто перешкода для подолання корупції, це машина зі знищення принципу верховенства права, яке за словами британського правника А.В.Дайсі полягає у тому, що “жодна людина не перебуває понад законом” та що “усі суспільні класи є загальнопідпорядкованими єдиним приписам права”. В Україні цей принцип хоч і декларується на рівні Конституції (стаття 8-ма) та в Законі України “Про судоустрій і статус суддів”, на практиці ним нехтують. Звичайно, до кожного громадянина суд застосовуватиме право зі всією суворістю, однак якщо на лаві підсудних хтось з політичної верхівки, він одразу ж починає відступати.

З цієї історії висновок простий – лише структурні трансформації правоохоронної та судової систем зможуть нарешті сприяти подоланню корупції на всіх гілках влади. Адже які б реформи не відбувалися в державі – створення НАБУ та антикорупційної прокуратури, реформа патрульної поліції, люстрація – всі вони приречені, поки в країні залишаються люди, які є “недоторканими” і відмовляються судити таких же “недоторканих”.