Можно ли не выпустить под залог коррупционера?

Нещодавно до парламенту було внесено законопроект, яким пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу (КПК) у частині застосування застави. Ідея законопроекту зрозуміла: ніякого визначення застави для затриманих корупціонерів. Тобто, суд має визначити або менш суворі заходи забезпечення, або взяти під варту без права внесення застави.

Мета, яку хотять досягти автори законопроекту, зрозуміла: максимальні гарантії неуникнення затриманих корупціонерів від відповідальності (щоб не втекли), і відповідно задоволення суспільства.

Чи досягнуть запропонованим законопроектом мети? Так, в цілому – так: ніякого виходу під заставу у випадку затримання за корупційні злочини, активне неперешкоджання і навіть співпраця.

Прикметно, що саме розміри визначених застав активно використовують в публічній комунікації причетні до операції, чомусь (помилково) ототожнюючи це зі сплаченими “корупціонерами” до бюджету коштами (насправді ні).

Але чи відповідає спосіб вирішення проблеми її меті? От тут складніше.

Уся логіка кримінального, а отже і кримінального процесуального кодексу, полягає у пропорційності.

Тобто, відповідність негативних наслідків для особи суспільній небезпечності вчиненого нею протиправного діяння.

По змісту ст. 183 КПК бачимо приблизно наступне: застава не визначається у тому випадку, коли затриманий підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (5 і більше років позбавлення волі).

У пропонованому законопроекті, бачимо незастосування застави навіть у випадках передбаченого Кримінальним Кодексом (КК) менш суворого за позбавлення волі виду покарання.

Таким чином, не визначати заставу за корупційні злочини не є пропорційним суспільній небезпечності вчиненого, тому може бути легко оскаржено в Європейському суді з прав людини.

Цікаво, що Генеральний прокурор у коментарях до посту співавтора законопроекту народного депутата Мустафи Найєма пише, що більшість затриманих у тому самому поліцейському блокбастері з гелікоптерами – по ст. 191 КК, тобто не за вчинення корупційного злочину. Тим самим натякаючи, що законопроект не дуже й треба. Однак, на цей коментар пан Мустафа доречно зауважив про відсутність зворотньої дії закону в часі, тобто незастосовуваність законопроекту до цих затриманих осіб в будь-якому разі.

Для вирішення деяких недоліків законопроекту, доцільно було б додати до переліку випадки, коли не визначається застава. Однак довести пропорційність у незастосуванні застави у цих злочинах буде непросто.