Мины, растяжки и сон с автоматом

(предыдущие дни читайте здесь)

День п’ятнадцятий

4:00. Підйом. Видача зброї. Здали постіль. Сніданок. Виїзд на полігон. Стрільби. Стрільби. Стрільби. Тактика. Тактика. Тактика.

Збирання гільз (бо потім треба прозвітувати: скільки куль отримано, стільки ж гільз повернуто. Якщо менше - окремий акт складається). А потім - міни, розтяжки і всяке таке.

Відчуваю, що все розумію, все знаю, як зробити, але як тільки підходить моя черга пробувати, щось дрібне вилітає з голови і в результаті все може піти не так. Ну але з іншого боку - це так само, як після кожного навчання. Практика розставить все на свої місця.

Обід. Сон. Десь з 14-ї до 18-ї. Просто на землі. Ніколи не думав, що так можна спати. Автомат на животі і спиш. Спав міцно. Мурашва, мухи, оси - нічого не завадило виспатись. Автомат трохи незвично так тримати під час сну. Але спав, як дитина.

Далі - тактика, медицина, фізпідготовка і смуга перешкод. Дивишся на неї і бачиш пару перелазів по пояс, які можна перелізти, піраміду з колод, по якій треба пройти вгору, а потім вниз, колючий дріт, під яким треба пролізти, але можна пройти навприсядки збоку (жаліють нашу форму, вона у нас одна), а потім ще три перелази - по пояс, по груди і метра два.

Отак пробіжиш (та що там пробіжиш, просто пройдеш) туди і назад, і все. Хочеться просто лежати. А далі знову стрільби. Навпотемки. Коли вже стемніло, то неподалік було видно зарево від тренувальних стрільб танків.

22:20. Вже сидимо в потязі. Готові їхати назад. Пісок всюди - у вухах, на шиї, схоже, що і під білизною.

00:26. Вже у ліжку. Сходив у душ. Це прекрасно. Змив пісок. Очі злипаються. Хтось замість мене застелив моє ліжко (ну і всіх інших) свіжою постіллю. Дякую йому.

Текст публикуется с разрешения автора.

Продолжение дневника Майкла Щура будет опубликовано в разделе «Мнения». Следите за обновлениями

Оригинал