Меняется ли Украина. Ответ экс-послу США

Оціночні думки Джона Гербста - це той погляд збоку, який дозволяє побачити реальний стан справ у нашому домі. Побачити країну в русі, а реформи у динаміці.

Про щось подібне говорила новопризначений посол США в Україні Марі Йованович щодо зробленого в Україні протягом останніх двох років на тлі 25 років незалежності. Велике бачиться на відстані, або якщо хочете, на історичній дистанції.

Так, це не опозиційний погляд, бо справа опозиції - критикувати, а не допомагати уряду. Тут є і критика, але позбавлена популізму, так притаманного публічному дискурсу української політики.

З іншого боку, це погляд небайдужого, зацікавленого Україною дипломата, який віддав їй частину свого життя.

Отож, його головний висновок співпадає з моїм - Україні гостро бракує ефективного політичного лідерства, особливо у справі реформ. Але позитивні зміни не помічати не можна. Не варто знецінювати будь-які спроби проявити себе у якості політичного лідера. Вони є і їх дедалі більше.

Президент проявив його, долаючи політичну кризу. Прем’єр-міністр свідомо взяв на себе відповідальність за непопулярні кроки уряду щодо тарифів і всього іншого. І ми це ще оцінимо пізніше. Можливо, не всі з нас однаково, але оцінимо.

Ну і третій, найбільш яскравий публічний політик, взяв на себе найважчу роль - розчищення корупційних завалів не лише в прокуратурі, а загалом у системі. Найважчу, тому що передбачає появу великої кількості особисто на нього ображених ворогів, але не гарантує автоматичного успіху у виборців. Бо тут усе залежить не лише від кінцевого результату - судових вироків, але й від публічної протидії самих корупціонерів та заангажованих ними (або добровільних) публічних помічників.

Лідерства у нас вже не бракує. І це вже помітно, принаймні, збоку. Перед кожним з нас не менше трьох варіантів того, як на це реагувати:

1) Можна знову накинутися з нищівною та знецінюючою критикою. Цим займеться популістська опозиція.

2) Можна зайняти позицію стороннього спостерігача - а давайте почекаємо результатів, а коли вони проваляться, скажемо що все як завжди. Цим займуться політичні критики-обивателі.

3) Можна, контролюючи владу, публічно підтримувати правильні і корисні кроки, не боятися похвалити і заохотити, якщо є за що, а таки є. Тоді зростуть і шанси отримати позитивні майбутні результати. Цим могли б зайнятися відповідальні громадяни. Але поки що приклад показують громадяни США.