Копание окопа и маскировка мусором

День 47

Підйом о 3:00.

Висуваємось на тактполе. Наше завдання: зайняти позиції для спостереження за дорогою, викопати окоп і замаскуватися. Зробити це треба до 7:00 поки ще темно.

Починаємо.

Відходжу від дороги. Знаходжу пару деревець і починаю копати окоп перед ними. Прикинув розмір. Копаю. Копаю. Робота йде швидко. Земля м'яка. Потім пісок пішов, і стало ще легше копати. Викопав вже по коліна. За окопом виріс невисокий курган викопаної землі і піску.

Десь о 5-й інструктор робить обхід, поради, підказки, зауваження.

Підходить до мене і перше питання: «А чому ти не виносиш землю? Вона ж видає твою позицію».

В цей момент я вже розумію, що її треба було виносити. Бо справді дивно виглядає серед лісу замаскований окоп з купою викопаної землі біля нього. Потім я дізнаюсь, що це всі проходили тоді, коли я хворів і я починаю ненавидіти хворобу і т. д.

Тепер у мене залишилось дві години. Окоп не викопаний, а позаду невикопаного окопу у вигляді кургану височіє гігантське оголошення: «Увага! Будьте обережні! Тут хтось замаскувався!»

- А куди і чим землю виносити?

- Кладеш куртку на край окопу - так, щоб пісок не висипався на траву - і на куртку висипаєш все, що викопав. Потім несеш цю землю кудись подалі.

Почав так робити. Робота пішла значно повільніше.

Викопав трохи нижче пояса, і зрозумів, що окоп занадто вузький. Сидіти в ньому неможливо. Почав розширювати.

Коли вже посвітліло і окоп став мені по пояс, настав час думати про маскування. Нагадаю, що за окопом у мене височіє вищезгадане оголошення-курган.

Почав ходити збирати гілки. Гілок майже немає. Щось нарубав. Але все рівно мало. І тут я побачив, що місцями є сміття: пластикові пляшки, папір, пачки від цигарок, якісь рештки пластикових пакетів тощо.

Почав носитись по полю в пошуках цього всього. Таким чином над моїм окопом виросла купа сміття, яка і замаскувала той курган. Виглядало це досить природно і навіть злилось з місцевістю. Тепер моя позиція не те, що не привертала уваги - вона її відвертала і викликала огиду. На неї не хотілось дивитись. Тобто, як на перший раз, то досить навіть непогано.

А оце вже моя готова позиція. Окоп - під тою купою сміття Фото:

Хоча, мушу зазначити, що деякі хлопці у нас зробили такі позиції, що їх не видно з відстані 1 м. Потім ми сиділи кожен у своєму окопі. Завдання - збирати інформацію про весь рух по дорозі.

І тут я побачив свою найбільшу помилку: з мого чудово замаскованого окопу дорогу не було видно абсолютно. Чути було, видно - ні. Я у темряві зайшов задалеко від дороги. Треба було лягати ближче. Ну що ж - наука.

Після окопів - тренування з фізичними навантаженнями. Нагадаю, що я з наплічником, каскою, автоматом, карематом. Не знаю, скільки часу воно тривало. Думаю довго.

А потім нам сказали пройти навпочіпки десь 20 м. Тепер я знаю, як виглядає оце «волочити ноги». Коли до лінії, за якою вже можна піднятись залишається 2 м, то сил йти вже нема. Але йти треба. І йду.

"Волочимо ноги" в напрямку теоретичних знань Фото:

Потім легенька пробіжечка до місця навчання. Там нас чекає фліпчарт з малюнками. Пояснювали нам про «картку вогню». Це, якщо просто пояснити, така собі «чернетка» місцевості з орієнтирами, схематичним позначенням всього, що видно з позиції.

Завтра нам ці знання згодяться. Будемо самі ці картки малювати. І стежити за місцевістю.

Текст публикуется с разрешения автора

Оригинал