Книги и украинизация

15 мая 2017, 16:47
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке
У нас вопрос языка как такового отделяется от того, чему он служит

Чи це не парадокс, що в Україні паралельно з досить агресивною риторикою необхідності негайної українізації населення, українці (разом із поляками, до речі) читають найменше книжок серед європейців. Виходить, питання мови як такої відокремлюється від того, чому вона служить. Замість того, щоб читати те, що цією мовою було створено, написано, вимучено й долучатись до життя мови, діє парадоксальний механізм: відторгнення (або байдужість до продукту своєї мови) й використання її винятково для повторення гасел й розмежування по лінії «свій-чужий». При цьому, українець – не той, хто знає власну історію й літературу (що, виходить, зовсім необов’язково), а той, хто говорить українською. На моє переконання, цей механізм страшенно небезпечний, адже під роздачу потрапляють навіть ті, хто для розвитку культури читання й для літератури в цілому роблять набагато більше, ніж ті, хто ці гасла проголошує. Наприклад, нещодавно під «мовну роздачу» потрапив один з найкращих літературних критиків в Україні Юрій Володарський, завдяки якому ті українці, які книжки читають, дізнаються про новинки книжної індустрії. Радіопередача Володарського (якої, на жаль, більше нема) була чи не єдиною програмою про книжки справді високого рівня, але велась вона російською... Зовсім не комільфо, правда? Зате не читати – це дуже навіть комільфо. У нас.

Якби ми просто більше читали, то не мали б ані істориків типу В’ятровича, ані письменниць типу Ніцой

Я знаю багато людей, які майже нічого в житті не прочитавши (без перебільшення) є найбільш агресивними й злісними поборниками суворої українізації. Для них мова немає жодного відношення до літератури й культури в цілому, а радше слугує інструментом для відчуття себе «більшим» українцем. Боротись за мову потрібно, але не менше (а навіть більше) потрібно боротись за культуру читання, яка у нас перебуває на жахливому рівні. Може, варто таки віддавати свою енергію на те, що цією (і не тільки цією) мовою створюється – літературу, яка єдина, як казав нобелівський лауреат, слугує якщо не гарантією, то принаймні захистом від поневолення, адже людина з літературним смаком менш піддається повторам і гаслами, властивим політичній демагогії. Якби ми просто більше читали (не лише українською), то запевне не мали б ані цієї політичної еліти, ані істориків типу В’ятровича, ані письменниць типу Ніцой. Може, час стати більш перебірливими або ж просто активними у читанні книжок, які єдині змушують щодня ставити собі вічні питання й не забувати про головне. Здається, поки що це – єдиний винайдений людством шлях до мудрості.

Журнал НВ (№ 21)

Парламентские списки

Благодаря двум новым политсилам парламент ждет беспрецедентное в истории Украины обновление

Читать журнал

Стань автором

Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу:

nv-opinion@nv.ua

Выбор редакции

Lifestyle

Вчера, 10:50

img
Как тренируется и питается Зеленский. Рассказ президентского тренера
Геополитика

Вчера, 15:37

img
Итоги. Как прошел первый президентский визит Зеленского в Париж — все подробности
Финансы

Вчера, 20:00

img
Вывод 155 млрд грн из ПриватБанка — не идея НБУ, а реальные последствия отмены национализации — Рожкова