Как вернуть туристов в Украину

На початку липня я разом з Асоціацією гостинності України відвідала Запоріжжя. Метою поїздки було на триденному тренінгу сформувати туристичний актив міста з представників бізнесу, влади і громадськості та сформувати туристичний продукт для Запоріжжя. Справа в тому, що місто, як і багато інших, за останні три роки втратило туристичні потоки. Це відбулося через відтік російського туриста (росіяни становили більшість приїжджих), страх інших іноземців їхати на схід України та анексію Криму (втрата транзитного туриста). Здавалось би, велика кількість готелів на будь-який смак та 3,5 тисячі ліжко-місць, історична мальовнича Хортиця, а туристів нема. Ось тому для Запоріжжя, як і для інших міст, які розташовані на Дніпрі, зараз створилася унікальна можливість почати відроджувати річковий туризм. До речі, раніше він існував. Сотні пасажирських суден ще 20 років тому заходили у річковий порт міста. Зараз, на жаль, унікальне розташування на Дніпрі використовується містом не на повну: лише як виробничий ресурс для запорізької Дніпрогес, а не як транспортний шлях. Саме тому, я представила Запоріжжю концепцію відновлення судноплавства – як один з пріоритетних способів відновити туристичні потоки.

Не секрет, що в усьому світі саме річкові перевезення вважаються одними з пріоритетних для держави. Це вигідно як з точки зору розвантаження наземних шляхів, так і з точки зору створення робочих місць. Чим більше держава вкладає у річки, тим більше інвестиційна та туристична привабливість країни. А яка економія за рахунок ремонту доріг, які розвантажуються завдяки річкам! В Україні лише на Дніпрі розташовано біля 50-ти міст і містечок. Більшість з них – з підвищеним туристичним потенціалом. Наприклад, це Хортиця, Суботів, Канів... Ці міста зараз страждають від нестачі туристів. А в них, насправді, чудові умови для річкового туризму. Ми втрачаємо на тому, що не створюємо відповідних туристичних маршрутів.

Але проблема глобальна: за 25 років незалежності Україна втратила майже 2,5 тисячі кілометрів річок з глибинами, придатними для судноплавства. Тобто, в середньому замулюється, міліє, а частина і взагалі висихає до 100 км річок на рік. Це результат того, що держава не мала і, на жаль, досі не має стратегії розвитку річок. Крім того, досі умови розвитку судноплавства в Україні скоріше відлякують інвестора, аніж приваблюють. Збори та акцизи на паливо в Україні одні з найбільших у світі. При цьому кошти з них взагалі не йдуть на відновлення річкової інфраструктури. Подивіться на будівлі річпортів (вірніше, на те, що від них залишилося) – це ж просто картини з апокаліпсису. Треба розуміти, що річкову інфраструктуру якнайшвидше треба відновлювати, робити пільги для річкових перевезень та створювати привабливі умови для інвестора-перевізника, який відновить ту саму інфраструктуру.