Как Трамп победит Россию

Авіаудари США по сирійській базі Аль-Шайрат у Сирії, коли було випущено 59 ракет «Tomahawk», як відповідь на хімічну атаку у провінції Ідліб, відкрили нову сторінку у світовій геополітиці. Комусь таке твердження може здатись перебільшенням, але воно випливає з очевидних фактів об’єктивної реальності.

Перш за все, зазначимо, що Сирія вже страждала від застосування хімічної зброї у 2013 році. Але тоді адміністрація Барака Обами не вдалася до кардинальних дій, аби дати зрозуміти Башару Асаду та його партнерам, що у ХХІ столітті їх злочини не залишаться безкарними. Як відомо, безкарність породжує вседозволеність. Саме тому, неспроможність Обами ухвалювати важкі, але такі потрібні у кризових ситуаціях рішення, породила цілу низку «нових імператорів» на кшталт Путіна та Асада. Це, у свою чергу, стало причиною руйнації світового порядку, який виник після розпаду СРСР.

Рішенням випустити ракети по сирійській військовій базі, Дональд Трамп дав чітко зрозуміти, що відтепер американська зовнішня політика буде інакшою. Усім тим, хто вважає, що може диктувати власну волю, бо у нього є військова сила, у відповідь буде така ж сила, але могутніша. Своїми діями Трамп наче каже: «Хочете грати в «realpolitik», що ж, ми до цього готові. Але знайте, що наша відповідь на ваші злочини буде в рази потужнішою».

Одразу після атак стало зрозуміло, хто є хто. Росія заявила щось на кшталт про порушення суверенітету Сирії та норм міжнародного права, чим викликала тільки сміх, адже країна-агресор, апріорі, не може говорити ані про міжнародне право, ні про суверенітет незалежної національної держави. Окрім Росії на боці Асада виступив Іран, який і так завжди був лютим ворогом Америки.

В свою чергу, такі країни як Франція, Туреччина, Японія та Австралія схвалили рішення Трампа. Найбільшу підтримку діям США у Сирії надала Велика Британія, а міністр закордонних справ цієї країни – Борис Джонсон, навіть відмовився їхати у Москву. Одна лишень Німеччина сказала, що не може бути військового рішення сирійської проблеми, а повинно бути тільки політичне. До речі, саме такої позиції вже три роки поспіль офіційний Берлін дотримується щодо конфлікту на Донбасі. І, як свідчить час, поки вона не дає жодних позитивних результатів.

Візит Держсекретаря США Рекса Тіллерсона до Росії визначить механізм перемоги Трампа над Кремлем.

Що мається на увазі?

З великою ймовірністю, Тіллерсон надасть докази участі росіян у хімічній атаці в Сирії. Також буде підійматися питання російської підтримки режиму Асада. Якщо Росія й надалі підтримуватиме Асада, США будуть діяти виключно у власному розумінні протидії злочинним політичним режимам та терористичним організаціям. А щодо Росії будуть введені нові санкції – більш жорсткі та болючі. Крім того, якщо Москва захоче злякати Вашингтон війною, не думаю, що Дональд Трамп злякається російської зброї. І Путін це прекрасно розуміє.

Іншим важливим питанням, яке може обговорюватися у Москві, буде питання України. Тут позиція американців доволі чітка: повернення Криму та врегулювання ситуації на Донбасі. Без цього ніхто не буде говорити про зняття санкцій. До речі, такої ж позиції дотримується і Велика Британія. Тому Україні у своїй зовнішній політиці варто зробити особливий наголос на плідній співпраці саме з Вашингтоном та Лондоном. Саме ці дві столиці будуть тими партнерами, які здатні здолати Кремль.