Государство нужно отменить

З кінця літа українське суспільство зовсім очікувано перейшло до стану прокрастинації, в так званий природний захист: нехай все відбувається як є і все буде так, як має бути, тобто невідомо як. За допомогою на перший погляд несуттєвого проекту е-декларування новим лейтмотивом суспільних змін стала нахабна аморальність влади. Суспільна думка наче ожила після місяців пасивної байдужості, і відбулось дещо справді важливе. Вперше з часу президентських та парламентських виборів люди об'єднались в спільному небажанні вважати владу легітимною через повну втрату поваги до неї і природному небажанні підпорядкування. Нова українська еліта — ніщо інше, як той самий старий плутократичний естеблішмент, який годується з державної скарбниці за рахунок податків, лобіює обмеження конкуренції, продовжує одержувати вигоду через державні монополії і кумівство.

Перемогти корупцію можна, якщо мінімізувати державне втручання (в ідеалі — звести до захисту приватної власності), і в суспільстві само собою влаштується новий порядок, який краще за всіх забезпечить населення усіма благами. По суті, мова йде про скасування держави (крім силових структур). І так, я не помилився, але не плутайте країну і державу як особливу форму організації.

Лао Цзи сказав: "Що більше законів і всілякого впорядкування, то більше крадіїв і розбійників". Серед крадіїв і розбійників найгірші з гірших — це чиновники-хабарники, а вони є наслідком величезної кількості законів. Я не перебільшу, якщо скажу, що абсолютна більшість державних відомств займаються дурницями, не кажучи вже про їхню корупційну діяльність. Діяльність 97% чиновників в Україні шкідлива.

Єдиний можливий для України шлях вирішити проблему корупції — це масштабне дерегулювання. Основне завдання — це зменшення точок дотику громадянина і держави. Саме тому дуже важливою є приватизація абсолютно усіх не стратегічних підприємств. В суспільстві, де послуги і товари виробляє не держава, а приватний підприємець, апріорі, корупція неможлива, тому що немає кого корумпувати. На щастя, ми живемо в ХХІ сторіччі, і усі формули економічного успіху та соціального багатства описані в десятках відомих праць: Мілтона Фрідмана, Адама Сміта, Хайека, в романах Джорджа Бернарда Шоу або Айн Ренд. Але, повертаючись до суб'єктів е-декларування, мені щиро хочеться спитати — скільки з них прочитали або хоча б чули прізвища вищезгаданих діячів?

Щодо самого проекту е-декларацій, то історія абсолютно повторюється за прикладом з впровадження системи державних закупівель "Prozorro" коли чиновники елементарно не вірили в можливості системи та не розгледіли усіх прихованих позитивних можливостей. Корупційна гідра настільки гнила та примітивна, що просто не розуміє простих ІТ-рішень, і саме через це ми все ще маємо чудовий шанс на перемогу.