Чего (не) ожидать от Майкла Помпео?

14 мартa 2018, 17:54
11
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке

Объединить тематику вмешательства России в выборы, поиск решений по Украине и Сирии, дальнейшую судьбу антироссийских санкций в рамках единой целостной стратегии будет сверхсложной задачей

Наступного місяця колишній директор ЦРУ Майкл Помпео буде номінований на посаду президентом Трампом і, з ймовірністю близькою до 100%, стане новим державним секретарем США. Республіканець з «Руху чаювання», колишній конгресмен, перебування якого «на одній хвилі» з Трампом вже викликало стільки коментарів, очікувань та побоювань по всьому світу, спробує відремонтувати механізм американської дипломатії, який багатьом – в тому числі в Україні – здається не надто ефективним.

Дехто шукає причини такої неефективності у особі Рекса Тіллерсона, колишнього голови нафтогазового гіганта ExxonMobil, який з великими сумнівами погодився стати 69 держсекретарем США на початку минулого року. За рік, що минув, з ініціативи Тіллерсона розпочався процес сумнівного реформування Держдепу. Серед результатів –гострий брак кваліфікованих кадрів та падіння престижу дипломатичної служби.

Ця ситуація може бути звичною для інших, але для США стала неприємним сюрпризом. Порожні вакансії, відсутність послів в ряді ключових держав, скорочення бюджету – все це рідко буває хорошими знаками. Щоправда, питання про те, чи не зіграв в цьому більш важливу роль фактор Трампа, а не Тіллерсона, залишається відкритим.

Поза тим в американській зовнішній політиці вистачало й інших проблем, з якими за часів Тіллерсона впоратись не вдалось, і які залишаються на порядку денному його наступника. Серед найважливіших – Північна Корея, Іран, Китай та Росія.

Навряд чи особисті погляди Помпео будуть здатні щось принципово змінити

Навіть якщо залишити осторонь сенсаційно оголошену зустріч президента Трампа із лідером Північної Кореї Кім Чен Ином, для підготовки якої в нового держсекретаря залишиться катастрофічно мало часу, корейська проблема стає все більш складною для США. Повільна, але схоже впевнена розбудова Пхеньяном повноцінного ядерного арсеналу залишає Вашингтону все менше простору для маневру й створює в перспективі все більше взаємопов’язаних проблем. Час у Східній Азії може працювати проти США, і це їм навряд чи подобається. Тіллерсон виступав прихильником діалогу із Пхеньяном, Трамп, схоже, більшою мірою покладався на експромт, і вибір між цими альтернативами буде непростим для Майкла Помпео.

Так само непростою буде тема Ірану, зокрема можливого перегляду Спільного всеосяжного плану дій з ядерної програми Ірану. Можливо, саме в Ірані – не географічно, а, звісно, політично – міститься ключ до відставки Тіллерсона. Для нього іранська угода «здавалася нормальною», як про це сказав президент Трамп, коментуючи своє рішення про відставку держсекретаря. Сам Трамп є послідовним критиком цього документу, укладеного у 2015 році між Іраном, групою 5+1 та ЄС. Помпео виявив у критиці іранської ядерної угоди не менше послідовності, ніж Трамп. Та і взагалі, його вважають «яструбом» з іранської тематики. Дует президента й держсекретаря в цьому питанні цілком може завершитися виходом США з угоди вже в цьому році.

Зрештою, найбільш цікава для українців російська тематика теж не залишиться без уваги, хоча ймовірність принципових змін чи радикальних рішень в цьому напрямку мінімальна. Позиція США щодо Росії переконливо демонструє ту саму інерційність та сталість, про які так багато говорили після сенсаційної перемоги Трампа в листопаді 2016 року. Незважаючи на різнонаправлену риторику, як до виборів, так і після них, російська політика адміністрації Трампа не надто змінилась з часів Обами. Навряд чи особисті погляди Помпео будуть здатні щось принципово змінити. Між іншим, він переконаний, що США мають енергійніше протидіяти ревізіоністським намірам Кремля, зокрема його крокам у Сирії та Україні. Та конкретики щодо того, як саме протидіяти російській політиці в Україні поки що бракує. У цьому контексті, звичайно, цікаво буде спостерігати за існуючим форматом залучення США до зусиль із управління конфліктом на Донбасі, уособленого в діяльності Курта Волкера. Об’єднати тематику втручання Росії у вибори, пошук рішень в Україні та Сирії, подальшу долю антиросійських санкцій в рамках єдиної цілісної стратегії щодо Росії стане для Помпео ще одним надскладним завданням. Це навіть якщо не брати до уваги побажання та пріоритети самого президента Трампа, лояльність до якого, схоже, поки що вважається чи не головним мотивом висунення кандидатури Помпео на посаду.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Подкасты Радио НВ

Пропустили любимую передачу? Не дослушали интервью? Хотите переслушать эфир из архива?

Подпишитесь на подкасты Радио НВ на Soundcloud. Слушайте, переслушивайте, делитесь!

Слушать подкасты

Стань автором

Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу:

nv-opinion@nv.ua

Выбор редакции

Страны

Вчера, 19:45

thumb img
К 2030 году. Как страны мира будут отказываться от пластика, и что нужно сделать в Украине
Экономика

Вчера, 16:10

thumb img
Амбромавичус и Данилюк - что они делают рядом с Зеленским?
Геополитика

Вчера, 14:26

thumb img
Политическое харакири и выборы. Что мешает Украине вернуть оккупированный Россией Крым