Чего ждать от пенсионной реформы

3 марта 2017, 15:33
При повышении пенсионного возраста до 63 лет большинство до пенсии просто не доживет

Останнім часом урядовці, налякані негативною реакцією суспільства, заявляють, що в переговорах з МВФ про підвищення пенсійного віку вже не йдеться. Але у витягу проекту Меморандуму з МВФ все-таки є згадка про пенсійну реформу: «Для того, щоб поставити систему пенсійного забезпечення на стійку основу, ... парламент прийме до кінця квітня 2017 року комплексну пенсійну реформу, яка вступить у силу з 1 січня 2018 року».

Видео дня

Ця реформа буде мати наступні характеристики:

- новий набір варіантів виходу на пенсію з більш широким діапазоном пенсійного віку, аніж на даний час - у залежності від загальної кількості років трудового стажу, а також з отриманням пенсійних виплат, які забезпечать стимули для довшої зайнятості та більш пізнього виходу на пенсію;

- економія не менше 3% ВВП у довгостроковій перспективі, в тому числі за рахунок подовження років трудового стажу при виході на пенсію;

Ця система буде застосовуватися до всіх категорій професій, за винятком обмеженої кількості небезпечних професій.

Крім того, представники МВФ зробили офіційну заяву, що, попри публічні заперечення, українська влада таки погодилася на підвищення пенсійного віку. Про це заявив керівник Департаменту зовнішніх зав’язків Міжнародного валютного фонду Джеррі Райс.

Через 35 років застраховані зможуть накопичити на пару місяців життя

"Україна гостро потребує реформування пенсійної системи шляхом підвищення пенсійного віку або пенсійного стажу. Влада України погодилася з необхідністю проведення пенсійної реформи...", - зазначив Райс. Можливо, йдеться про впровадження заходів щодо більш тривалого трудового стажу та більш пізнього виходу на пенсію у 63 роки і стаж не менше 35 років.

Під пенсійною реформою уряд розуміє тільки зобов'язання перед МВФ щодо підвищення пенсійного віку, збільшення терміну страхового стажу та обмеження можливостей по достроковому виходу на пенсію і ліквідацію працюючих пенсіонерів. Виходячи з того, що середня тривалість життя чоловіків в Україні близько 62 років, то при підвищенні пенсійного віку до 63 років більшість до пенсії не доживе.

При тривалості страхового стажу для чоловіків у 35 років, і 30 років - для жінок, жодного економічного сенсу у легальному працевлаштуванні немає. Раціональніше накопичувати на пенсію самостійно та незалежно від держави. Це є однією з причин подальшої тінізації ринку праці.

При запланованому підвищенні з 15 до 35 років терміну обов'язкового страхового стажу, необхідного для отримання трудової пенсії та відліку цього моменту з 2000 року, жоден з тих, хто народився в 70-ті, 80-ті та 90-ті роки минулого сторіччя не буде мати права на пенсію за віком, оскільки такого обсягу страхового стажу в них не буде. Працюй хоч до смерті - стільки навряд чи назбираєш.

Щодо економічної безглуздості підвищення пенсійного віку:

- Підвищення пенсійного віку ніяк не поліпшить ситуацію з наповнюваністю бюджету ПФУ, так як не забезпечить зростання його доходів.

- Більш тривалий термін роботи призведе лише до того, що для молоді не буде робочих місць, а загальна кількість платників до ПФУ не збільшитися.

- Гірше того, громадяни передпенсійного віку працюють за менші гроші, ніж молодь, через що рівень середньої зарплати по країні буде нижчим, аніж якби вони вийшли на пенсію вчасно і їх місце зайняли б молодші наймані працівники. Безробітна молодь або поповнить ряди криміналу, або стане ще одним тягарем на бюджет Фонду соціального страхування на випадок безробіття, або виїде з країни.

Щодо "економії" за рахунок підвищення пенсійного віку

На даний момент в Україні близько 12 млн пенсіонерів. Підвищення пенсійного віку на 1 рік може знизити цю кількість (при незмінному рівні смертності) на 300-400 тис. Підвищення пенсійного віку на 3 роки знизить число одержувачів пенсії на 8-10%. При відсутності додаткових доходів і фіксації рівня пенсійних виплат це дозволить зменшити витрати ПФУ на ці самі 8-10%.

Одна біда, власні доходи ПФУ та дотації з держбюджету співвідносяться один з одним як 1 до 1. Так що зменшення витрат ПФУ на 8-10% дозволить скоротити на 16-20% дотацію із держбюджету. В грошах це 22-28 млрд грн, що становить близько 1% ВВП, але аж ніяк не заплановані урядом 3%.

Щоб досягти рівня економії в 3%, потрібно підняти пенсійний вік на 10-12 років, а не на 9 років, оскільки з кожним роком чисельність населення в поколінні однолітків зменшується, і прямої пропорційної залежності побудувати неможливо. Якщо підвищити пенсійний вік до 70-72 років, це перевищить середню тривалість життя в Україні.

Щодо "накопичувальної" пенсійної системи

Державна накопичувальна пенсійна система може працювати тільки при дотриманні цілого ряду умов, а саме:

- стабільне економічне зростання, коли доходність накопичувальних рахунків хоча б на 2% буде перевищувати річну інфляцію;

- бездефіцитність бюджету ПФУ або 100-відсоткова гарантія виплат пенсій з держбюджету;

- розмір мінімальної пенсії не менше розміру прожиткового мінімуму (не бюджетного показника, а розрахункової величини - зараз це дещо перевищує 2500 грн на місяць);

- середньої зарплати на рівні не менше чотирьох прожиткових мінімумів (щоб накопичення мали практичний фінансовий сенс);

- цінова стабільність (низький рівень інфляції);

- стабільність банківської та фінансово-кредитної систем;

- розвинений фондовий ринок, якій виконує свою функцію щодо накопичень та трансформації активів;

- гарантії вільного руху капіталів;

- відсутність обмежень на використання власний засобів;

- надійний та дієвий державний контроль за використанням коштів з пенсійних рахунків і гарантії невикористання накопичувальних рахунків для здійснення невластивих платежів (наприклад, затикання ними дірок в бюджеті).

На даний момент, відраховуючи навіть по 7% з кожної зарплати, в ідеальних умовах (при збереженні купівельної спроможності грошей) і за 35 років безперервного накопичення застраховані накопичать приблизно на 2,5 року життя на пенсії без втрат в доходах (збереженні пенсії на рівні зарплати).

Оскільки зараз середня пенсія приблизно в три рази менше середньої зарплати, то накопичене можна розтягнути на 7,5 років, що і непогано. Але це - в ідеалі і ймовірно приблизно так, як і побудова повітряних замків.

Нагадаю, за 20 років свого існування в якості національної валюти гривня знецінилася приблизно в 15 разів. І девальвація триває далі. Отже, в кращому випадку, без прискорення девальвації, втрачаючи зараз по 7% заробітку, застраховані через 35 років зможуть накопичити на пару місяців життя. Це не має ні найменшого економічного сенсу. Хіба що спадкоємці порадіють несподіваного бонусу, оскільки накопичене можна заповідати і воно не зникне просто так в разі смерті застрахованої особи.

Що робити:

- Припинити слухати невігласів, які думають, що можна вирішити проблеми пенсійного забезпечення за рахунок пенсіонерів чи маніпуляцій з коштами Пенсіонного фонду.

- Визнати, що проблема реформування системи пенсійного забезпечення має складний характер і повинна вирішуватися в комплексі з іншими економічними проблемами.

- Розпочинати вирішувати проблему пенсійного забезпечення потрібно із складання загальної стратегії соціально-економічного розвитку України на наступні 50 років, оскільки без цього неможливо провести пенсійну реформу, ефективність якої можна оцінити лише тоді, коли на пенсію почне виходити покоління, яке розпочало свою трудову діяльність одночасно із початком реформи пенсійної системи, тобто за 30-35 років.

- Чесно і відверто заявити, що жодне реформування у пенсійній системі неможливе без підвищення рівня добробуту громадян, належної роботи системи охорони здоров'я, збільшення середньої тривалості життя, зменшення рівня захворюваності населення, законодавчого оформлення однакових для всіх умов нарахування пенсії із солідарної системи (наразі діє 28 різних законів, за якими нараховуються пенсії).

Більше поглядів тут

Показать ещё новости
Радіо НВ
X