Бои в Авдеевке: как еще помочь нашим защитникам?

Увага всього світу прикута зараз до Авдіївки: різке загострення бойових дій, «гради», смерті. І поки наші бійці виконують свій обов’язок на передовій, не менше залежить від нашої дипломатії. Одним з найважливіших інструментів в їх руках залишається міжнародне право, і з його допомогою цілком реально допомогти нашим хлопцям в окопах.

Останнє засідання РБ ООН відбулося за участі України в якості одного з непостійних членів, що, втім, на кінцевому результаті не позначилося. Обмін взаємними звинуваченнями, показ вигідних фотографій, спільна для обох сторін формула «Кримнаш» – і ніякого конструктивну. З позитивного – це чітка заява США про необхідність збереження санкцій проти РФ до повернення Криму Україні. З негативного – рішення про припинення вогню в Сході не прийнято. Але чи могло?

Рада Безпеки зобов’язана вживати заходів для забезпечення миру, для чого приймаються відповідні резолюції. Саме на підставі такої резолюції до будь-якої держави, визнаної чи самопроголошеної, можуть бути висунуті вимоги про необхідність здійснити певні дії чи утриматися від них. І навіть – застосований примус від імені міжнародної спільноти до непокірних.

Але є одна проблема: кожен з п’яти постійних членів РБ ООН має право вето щодо її будь-якої резолюції. Чи зможе бути прийнята резолюція, яка б поставила на місце проросійських сепаратистів? Звісно, ні, адже не влаштує Росію, – і Чуркін підніме руку, щойно почувши запрошення голосувати «проти». Ну або питання «Хто збив «Боїнг»?». У свою чергу, Росія не «проштовхне» резолюцію, яка б влаштувала нас та наших західних партнерів.

Гіпотетично, нездатність Радбезу вирішити ситуацію може бути подолана прийняттям відповідної резолюції Генеральною Асамблеєю ООН. Але на практиці це майже ніколи не трапляється в силу як небажання РБ ООН ділитися повноваженнями, так і складністю влаштувати конструктивне голосування поміж двох сотень держав, кількісній більшості яких складно буде пояснити бодай суть питання.

Перспективним виглядає також нещодавно поданий Україною позов до Міжнародного Суду ООН на підставі Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Перші слухання призначено уже на початок березня. Як би не завершився розгляд цього спору, рішення МС ООН буде обов’язковим і для України, і для Росії, а відмова від співпраці означатиме фактично «чорну мітку» в міждержавних відносинах. Окремо підкреслю, що Україна попросила Суд прийняти рішення про застосування запобіжних заходів. Зокрема, йдеться про зобов’язання Росії належним чином контролювати міждержавний кордон в Донецькій та Луганській області, а також припинити будь-яку підтримку «народних республік». Як ми добре знаємо, позбавити сепаратистів постачань з Росії – це ключ до перемоги, тож відповідне рішення Міжнародного Суду дійсно дуже допомогло б.

Але багато що залежить не тільки від дипломатів. Соціальні мережі в останній час перетворилися на потужний інструмент комунікацій: кожен з нас може попросити друзів та знайомих принаймні поцікавитися ситуацією на сході Батьківщини. Поцікавитися й розібратися, а також пояснити, чому це важливо для всього цивілізованого світу. Ще краще, звісно, домогтися від закордонних друзів рішучих дій: вимагати від влади своєї країни більше зусиль в підтримці України. На щастя, в демократичних державах такий сценарій цілком реальний, адже влада прислухається до народу. У свою чергу, це дозволить посилити дипломатичний тиск на наших ворогів.

Давайте допоможемо нашим бійцям.