Битва за восьмое марта

Цього року дискусії про те, чи потрібно святкувати на державному рівні 8 березня особливо запеклі. Приводом став законопроект розроблений Інститутом національної пам’яті «Про державні й інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні». Реформатори святкового календаря запропонували скасувати Міжнародний жіночий день як державне свято, натомість подарувавши українцям вихідний в Шевченківський день (9 березня).

Все це подається під соусом декомунізації, хоча сьогодні вже мало хто пам’ятає, що біля витоків 8 березня стояли соціалісти, а саме свято давно втратило ліворадикальне спрямування. З іншого боку спроби трактувати його виключно як «день краси та весни» також не викликають у мене захоплення. 8 березня має чітке соціальне спрямування – боротьба жінок за свої права й досягнення гендерної рівності. Саме в такому контексті ООН в 1977 році визнала жіночий день міжнародним святом. Щорічно він проходить під новим девізом, який акцентує увагу на певній проблемі. В 2017 році, зокрема, мова йтиме про становище жінок на світовому ринку праці.

Якби 8 березня, крім традиційних квітів та привітань, у нас теж розгортались серйозні дискусії щодо становища жінки в суспільстві, це допомогло б вирішити низку гендерних питань. Корисно в цей день, зокрема, згадати скільки жінок в Україні потерпає від домашнього насильства. Із 24 тисяч цьогорічних звернень на гарячу лінію громадської організації «Ла Страда –Україна» 95% стосуються саме родинного насильства, жертвами якого є переважно жінки. Достовірної статистики у нас взагалі не існує, адже суспільні стереотипи та страх змушують багатьох жінок приховувати свої проблеми. Тому хотілося б, щоб 8 березня був не лише традиційним вихідним днем, але й часом громадського діалогу.

В попередні десятиліття склався своєрідний суспільний консенсус щодо святкування 8 березня – він став частиною українського весіннього побуту. За даними Київського міжнародного інституту соціології в минулому році 37% українців назвали його найпопулярнішим святом. Найбільшу підтримку Міжнародний жіночий день отримав серед людей, які мають вищу освіту та мешкають в східному, центральному й південному регіонах.

Звичайно, можна зламати цю святкову традицію «через коліно», але треба розуміти, що це викличне хвилю несприйняття, а отже й посилення соціальної напруги. В умовах зовнішньої агресії це зайві ризики внутрішньої дестабілізації, до якої так прагнуть наші вороги. Тому Інститут національної пам’яті перш ніж подавати до парламенту законопроект «Про державні й інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні» мусить його відкоригувати таким чином, щоб зберегти 8 березня як державне свято.

Загалом же у вільному демократичному суспільстві відзначення свят, навіть державних, це добровільна справа кожного. Для когось 8 березня дійсно знаковий день, хтось просто задоволений вихідним, а дехто в цей день звично працює. Тому ми не повинні нічого нав’язувати конкретній людині, але в той же час слід створити такі умови, щоб більшість громадян, які відзначають 8 березня, й далі могли це робити.