Референдуму не время

Головною новиною останніх днів стала гостра заява очільника Адміністрації президента про можливість проведення референдуму щодо стосунків з РФ. Варто зазначити, що ідея несе суто інформаційний характер — про законодавчу складову не йшлось. Таким чином Зеленський намагається нібито «почути» народ, поспілкуватися з людьми і дізнатися їх думку щодо наріжних питань.

Сама концепція постійної комунікації з суспільством є доброю, так само як прагнення до децентралізації усього. У додатку наводять приклад США, де кожен штат максимально самостійний і автономний. Та чи можна вважати, що країна підкручених лічильників та євроблях дозріла до референдуму — питання відкрите.

Проблема навколо ідеї референдуму викривається у двох моментах: з одного боку байки про «непочутий народ», а з іншої - старі історичні приклади. Почнемо з останнього. У сучасній політології існує термін історичної амнезії, коли люди вже не надають гострого значення тим фактам, які відбулися століття тому. Так само, як нинішні студенти не усвідомлюють Другу світову, як їхні батьки. Проблема прикладів історії України щодо дружби з Росією у тому, що вони надто старі, аби молодь їх осмислювала. Цим хворіють не тільки українці.

Другий аспект — спроби почути «простий народ», який ніхто ніколи не чув. Дискусії навколо проблем комунікації держави з громадянами можна розводити безкінечно, та ця біда справді є. Але з іншого боку, більшість українців не особливо цікавилися цим питанням. Прямо кажучи, ми погано розуміємо, хто і за що відповідає. У цьому випадку президент намагається нібито зруйнувати бар'єр спілкування між владою та народом, який нібито ніколи не чули. Проте така риторика — вдалий приклад маніпуляції історичними міфами, які застосовували окупанти.

Згадаймо, що збройна фаза війни з Росією почалася 12 квітня, коли рядовий офіцер ФСБ Гіркін і проросійські терористи захопили управління МВС Слов’янську, а ввечері - й у Краматорську. Наступного ж дня РНБО заявило про втручання армії і початок того, що ми знаємо як АТО. «Непочутому народові» вільного Донбасу запропонували компроміс — амністію, якщо вони до ранку 14 квітня складуть зброю. Перша спроба домовитися з РФ провалилася. Першим загиблим став капітан СБУ «Альфи».

Далі пішла серія важких боїв, де українським військовим довелось вкрай важко. В той час з РФ вперше приїхали «гради», а в Луганській ОДА через вибухи гинули мирні люди. Самостійні жителі Сходу не забарилися з референдумом і утворили те, що сьогодні цивілізований світ називає терористичними угрупуваннями «ДНР» та «ЛНР». Здавалося б, простий народ знову не чують і бомблять.

У червні новообраний президент Петро Порошенко оголосив про одностороннє зупинення вогню протягом 10 днів. Пообіцяв амністію та позбавлення кримінальної відповідальності тим, хто вже вбив українських громадян. І ще погодився на референдум щодо призначення голів ОДА, щоб непочутий народ не нарікав. Чергова спроба примирення була нівельована. Як 300, 100, так і 5 років тому — домовленість з Росією коштувала горя Україні.

А тепер Зеленський намагається «почути» думку тих, кого нібито ніколи не чули. Ми не готові виходити з власною політичною стратегією за межі своєї кухні чи Facebook. І набагато легше сказати, що нас не чують. То ж проведемо референдум, нехай нас почують!

Але суть полягає в тому, що народ, а особливо Схід, завжди намагалися чути. А наші проблеми з Росією — не проблеми комунікації, світоглядів чи «непочутих». Усі війни та конфлікти з РФ ґрунтувалися на іншому. Росія — квазіімперія, що намагається усіма способами повернути своє минуле. Україна — постколоніальна держава, що реанімує історичну пам’ять і намагається повернути своє майбутнє.

Себто ідея референдуму є маніпуляцією і недалекоглядністю чинного президента, а не прагненням миру. Це радше уникання складних рішень і спроба все зробити швидко. Країна, що втрутилася у вибори в Америці та Великобританії, не допустить у нас прозорих референдумів про мир. А війну ніколи не зупинить референдум. Війну зупинить тиха невтомна праця військових, освітян, вчителів, депутатів, журналістів і, найголовніше, Володимира Зеленського. Було б набагато цікавіше провести референдум про очікування народу від обраного ним президента.

Невже президентська булава виявилася чимось більшим за антураж для фото в Instagram?

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени