Шведська модель

За півстоліття Швеція зробила стрибок від аграрної провінції до індустріального, інноваційного центру Європи, а то й усього світу. Україно, хочеш зробити такий само стрибок? Спитай у шведів як

Олександр Пасховер

Цифри, що приголомшують. Торік внутрішній валовий продукт Швеції, той самий ВВП, вийшов на рівень $ 492,6 млрд. Це трохи більше, ніж, скажімо, ВВП Польщі ($ 475 млрд), і геть захмарна статистика для ВВП України — $ 90,5 млрд.

Інакше кажучи, продуктивність 10 млн шведів вища за продуктивність 38 млн поляків та вп’ятеро перевищує досягнення 45 млн українців.

Ані кліматом, ані розмаїттям природних ресурсів, ані вигідною географією шведи похизуватися не можуть. Торбьон Бекер, експерт з історії економічного розвитку Швеції у Стокгольмській школі економіки, розписує для НВ три головні чинники, що вплинули на розвиток його батьківщини:

1. Відносно швидко відбувся перехід від суто аграрної та сировинної економіки до економіки інноваційного промислового виробництва.

2. Диктатура закону поширюється на всіх. “Правова система переслідує в судовому порядку корумпованих чиновників,— каже Бекер.— Іноземні та вітчизняні інвестори мають з цього свій зиск, адже їм легко створювати у Швеції сучасні підприємства”.

3. Уряд робить ставку на розвиток освіти та науково-дослідницької практики.

І тут до коментарів долучається Айварас Абромавічус. Колишній міністр економічного розвитку та торгівлі України сім років працював у Швеції, три з них — у компанії East Capital. Ось його висновок: “Усе починається з освіти. Змалку шведів вчать креативу, критичному мисленню та найважливіше — командній роботі”.

Але у кожній історії успіху є своя історія піднесень та історія падінь, історія правильних рішень та хибних кроків. Карл Стурен, шведський підприємець, що вже 22 роки працює в Україні, каже, що жорстка фіскальна політика на його батьківщині спочатку сприяла розвитку національної економіки, а вже згодом зависокі податки та система держсубсидій загальмували процес.

“До 1970‑х була побудована ефективна система,— каже він.— Але після того слід було шукати іншу модель. Запрошувати великі іноземні компанії. Поступово скорочувати податки. Але цього не було зроблено”.

І все ж Стурен пишається своєю країною, бо вона постійно дає світові майстер-клас із виживання в надскладних умовах. “У нас немає нафти, газу та вугілля,— каже він.— Нам постійно щось треба вигадувати. Наприклад, як максимально ефективно будувати систему опалення”. Життєва необхідність щось вигадувати — ось що є ключем до розуміння економічного дива Швеції.

Не про ту країну ми співали: “Широка страна моя родная, много в ней лесов, полей и рек”. Іншу таку країну, як Швеція, знайти у світі важко, в Європі — неможливо. З 450 тис. кв. км площі Швеції 230 тис. кв. км покривають ліси — 53% всієї території, ще 9% — озера та річки (ліс покриває 47,4% Росії та 15,9% — України). Приблизно половина всіх шведських лісів — у приватній власності, третина належить акціонерним товариствам. Решта — державі та громадам.

Цей природний феномен визначив один із провідних напрямків національної економіки — це деревообробна галузь. Швеція входить до трійки найбільших світових виробників целюлози та паперу. 80% її “дерев’яного” експорту йде в країни Євросоюзу.

Ще на початку ХХ сторіччя лісове господарство та аграрії забезпечували близько 30% ВВП Швеції. Трохи більше 40% ВВП наповнювала промисловість, де левова частка — заслуга залізорудних копалин. Тобто в першій половині минулого століття шведська економіка — класична, сировинна економіка з усіма позитивними та негативними “додатками”.

Половина працездатного населення були зайняті в сільському господарстві, 34% — у промисловості. Здебільшого сировинна економіка не давала надприбутків і впевненості у завтрашнім дні. З кінця XIX століття аж до 1930 року спостерігався масовий відтік невдоволеного життям населення зі Швеції. Близько 1,3 млн шведів у пошуках простого людського щастя та шматка хліба виїхали до США. Це безумні цифри для такого маленького народу. Це все одно, якби сьогодні Україну покинуло 10–12 млн її громадян.

Таким панічним настроям сприяли світові негаразди. 1921 року внаслідок Першої світової війни, в якій Швеція не брала участі, світове виробництво впало на 25% в порівнянні з довоєнним 1913 роком. Тобто попит на шведську руду різко знизився. Потім на черзі виявилася загальна криза, спричинена Великою американською депресією 1929 року. Скандинави постраждали і від неї також, адже їхня економіка була й залишається дуже залежною від експортних ринків і від ринків зовнішнього займу.

Шведи раніше всіх дійшли висновків, що так жити не можна. Відтак вони почали велику економічну і політичну перебудову в бік інноваційного виробництва та виробництва інновацій.

Допоміг нещасний випадок. Називається цей випадок Друга світова війна. Шведи не були її учасниками, але всі учасники тої війни потребували ресурсів Швеції. Під час великих битв зі шведської руди виготовлялися танки, гармати та літаки. Після закінчення війни експорт сировини тільки збільшувався — вона йшла на відновлення пошарпаної Європи. “Поки Європа воювала, Швеція витрачала ресурси на розбудову власної економіки,— розповідає Стурен.— Таким чином Швеція отримала можливість трішки відірватися від усіх”.

Але Швеція пам’ятала урок минулого. Сировинний ринок ненадійний. Щоб зробити крок вгору, потрібні були реформи. Причому не стільки економічні, скільки політичні та соціальні.

1950‑го помер король Швеції Густав V. Жоден король не правив шведами так довго, як він,— 43 роки. За ті часи Швеція змінилась докорінно. Бідне королівство стало заможною соціал-демократичною республікою. Наступний король, 68‑річний Густав VI Адольф, став монархом зовсім іншої формації.

У 1951 році поруч із його троном був сформований коаліційний уряд соціал-демократів та Селянського союзу. Країна вже давно схилялася до лівацької ідеології, але настільки ліворуч її ще ніколи не хитало. За рахунок надприбутків на зовнішніх ринках були підвищені всі соціальні стандарти. Була проведена індексація пенсій, субсидій, стипендій тощо. 1954‑го у Стокгольмі при Вищій технічній школі запустили перший у Швеції атомний реактор, що призначався для наукових досліджень тощо.

Себто парламентська коаліція своєю новою політикою визначила підвищення рівня освіти, науки та охорони здоров”я шведів. Цей хід вимагав постійного росту податкових ставок.

Але купівельна спроможність шведів настільки хутко зростала, що бізнес відносно легко сприймав ці незручності соціал-демократії. Тим більше що ані уряд, ані парламент, ані король абсолютно не втручались у ринкові механізми. Шведи побудували ідеальний мікс соціалізму з капіталізмом. Саме ця конфігурація й отримала в міжнародній політології назву шведська модель.

“Освіта, добра інституціональна структура влади дозволила створити на міжнародному рівні успішні компанії, що забезпечили можливість провести промислові перетворення”,— пояснює Торбьон Бекер. З 1950‑го до 1973 року вартість промислової продукції Швеції у постійному грошовому вираженні підскочила на 280%. Соціал-демократи були популярні як ніколи. Їхній лідер прем’єр-міністр Таге Ерландер очолював уряд 23 роки. Це рекорд шведської демократії.

У 1974 році шведи пішли ще далі: вони ухвалили нову Конституцію, за якою король позбавлявся будь-якої політичної влади; як і його піддані, ставав платником податків і мав зобов’язання звітувати про всі свої витрати бюджетних грошей. Шведська демократія — це ще одна запорука успіху економіки.

А до середини 1970‑х її структура була змінена докорінно. Стурен нагадує, що в ті часи найбільшою експортною статтею зовнішньої торгівлі країни (не враховуючи компанію Volvo) став музичний квартет ABBA. Отже, коли у 1977 році шведи разом зі своїми улюбленцями заспівали хіт сезону — Thank You For The Music, кожен з них дякував музиці й за свій власний добробут.

Утім, головне досягнення шведської моделі, на думку Стурена,— це шведська демократія. В країну, де всі — від короля до студента, від власника заводу до охоронця у супермаркеті — рівні перед законом, інвестиції заходять відносно легко, навіть за умов високого фіскального тиску.

Проте саме через постійне зростання податкових ставок та держдотацій промисловості Швеція складно пережила кризу 1970‑х. До того ж у світі різко підстрибнули ціни на енергоносії, та шведська продукція дедалі ставала неконкурентоспроможною. У 1977‑му вперше за 25 років об’єм ВВП пішов униз. Але за рахунок девальвації шведська економіка почала потрохи вибиратися з кризи.

І шведи знову згадали те, що їх годує,— промисловість. За 1983–1989 рр. обсяг інвестицій у виробництво транспорту, електротоварів, засобів зв’язку, хімії та фармацевтики виріс на 60%. Наприкінці 1980‑х відбувся остаточний перехід шведів від сировинної економіки до економіки продукції з високою доданою вартістю.

Сьогодні у ВВП Швеції доля аграріїв та деревообробних компаній — 1,7%. Лише 2% населення працюють у сільському господарстві. Приблизно 26% у шведському ВВП — заслуга промисловості. Понад 72% — сектор послуг, фінанси, IT тощо. Тепер Швеція — найбільший у світі виробник у машинобудуванні та найпотужніший гравець у гідроенергетиці.

До 90% всієї продукції виробляється у приватному секторі. В десятці найбільших публічних компаній Швеції (як видно на графіку) п’ять — із фінансового сектора, три мають активи в наукоємних промислових галузях, одна — телекомунікаційний гігант і ще одна компанія, найдорожча у Швеції, торгує вроздріб під всесвітньо відомим брендом H&M. Сумарна капіталізація цієї десятки — $308,7 млрд. Трохи більше трьох українських ВВП.

“Усі ці компанії стали двигуном інноваційної економіки,— каже Абромавічус.— В принципі, шведи — як ізраїльтяни, вони знані тим, що умови для підприємництва тут дуже привабливі. Дуже високий рівень стартапів. Недарма ж Стокгольм вважається інтернет-столицею Європи”.

Нещодавно зі Швеції повернувся Олексій Рябчин, голова парламентського підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності. І хоча в Стокгольмі є що подивитися, його професійне око передусім зачепилося за надсучасний сміттєспалювальний завод. “Дефіцит корисних копалин спонукав шведів опалювати свої міста за рахунок таких інноваційних підприємств,— ділиться враженням молодий український політик.— Шведи зацікавлені експортувати ці технології й в Україну”.

Експорт технологій — це надійніша справа, ніж експорт сировини. По-перше, технології дають більшу додаткову вартість, по‑друге, вони сприяють розвитку науки та освіти, що зрештою народжує такі інноваційні проекти, як Skype, революційну систему безоплатного телефонного зв’язку через інтернет, яку створив шведський підприємець Ніклас Зьонстрем у 2003 році. 2011 року цей стартап за $ 8,5 млрд викупила компанія Microsoft. Це значно більше, ніж сума, за яку Україна продала свого часу такі гіганти галузей, як Криворіжсталь, Укртелеком, Луганськтепловоз та Київенерго разом.

“Швеція щороку витрачає близько $ 14 млрд на наукові дослідження, що становить приблизно 3,2% від ВВП і є одним з найвищих показників у світі,— відзначає Айварас Абромавічус.— Тому конкурентоспроможність шведських компаній дуже висока”.

НАШ ШВЕД: Карл Стурен вже 22 роки має
свій бізнес в Україні, ази якого осягав дома,
в рідному Стокгольмі

Розвиток освіти настільки важливий для шведів, що саме від потреб науковців та освітян відштовхуються в уряді та парламенті, коли йдеться про децентралізацію влади.

“У Швеції,— каже Рябчин,— мене вразив той факт, що головним критерієм [надання або ненадання владних повноважень громадам] є можливість або неможливість громад самостійно надавати якісні послуги освіти та охорони здоров’я”.

Звісно, Швеція — не рай на землі, і цю країну зачіпають світові катаклізми та навіть політичні кризи із замахами на посадовців на кшталт того, що стався 28 лютого 1986‑го. Тоді на вході до станції метрополітену в центрі Стокгольму було вбито прем’єр-міністра Швеції Улофа Пальме.

Увесь світ був приголомшений цим злочином. Хіба що радянські люди були приголомшені не стільки вбивствам голови шведського уряду, скільки тим фактом, що на цьому дикому Заході перша людина в політичній ієрархії країни в вільний час пересувається громадським транспортом. Те, що в той недобрий вечір прем’єр без охорони повертався з дружиною із кінотеатру, і поготів виглядало для радянської людини фантастикою. Але завдяки цій “фантастиці” Швеція і перебуває у числі тих країн, де “так вольно дышит человек”.