Вім Вендерс і його "полароїди"

"Це була просто частина мого життя. Я фотографував речі, пов'язані із фільмами, які знімав, чи коли подорожував. Це було корисно і весело - гадаю, це було так для більшості користувачів Polaroid", - каже він.

Миттєва фотографія, що з'явилася на противагу тривалому процесу обробки плівки поза камерою, стала загальнодоступною у 1948 році. Вона була винаходом засновника Polaroid Едвіна Ленда. У перші роки свого існування ці зображення були ще чорно-білими.

Величезним кроком уперед була поява фотокамери Polaroid sx-70 на початку 1970-х.

"Це була наукова фантастика, ніхто не бачив нічого подібного. Ви наводите камеру і робите фото, і після цього він вилазить - порожній, чистий шматочок паперу. І на ваших очах він повільно перетворюється у зображення, яке ви зняли мить тому. І воно було хвилюючим у всіх своїх кольорах і яскравості".

"Варто пам'ятати, що у ті часи у людей не було навіть VHS-відеокасет. Ми жили у простому, аналоговому світі. Тож мати змогу створювати візуальні зображення майже миттєво - це було неймовірно", - розповів Вендерс.

Нині близько 200 його фотографій виставили на показ у Лондоні у рамках виставки під назвою "Миттєві історії" (Instant Stories). На деяких із них - відомі люди, із якими працював режисер, як-от актор Денніс Гоппер. На інших - пейзажі чи випадкові закутки тих міст, які відвідував Вендерс - наприклад, Нью-Йорка чи Сіднея.

Одна із фотографій зображує телевізор, на якому йде фільм "Ця дівчина не може інакше" (The Girl Can't Help It, 1956), де з'являються Едді Кохрен і Джин Вінсент.

"Це й досі мій улюблений рок-н-рольний фільм. Раптово із появою Polaroid з'явилася можливість фотографувати те, що вам подобається, і у воно з'явиться перед вами таким, що його можна потримати в руках, майже миттєво. У той час це було надзвичайно", - каже режисер.

"Іншою чудовою річчю було те, що якщо на фотографії був ваш друг, ви могли її йому подарувати - і це ставалося із багатьма фото, які я робив", - пригадує Вендерс.

"Традиційні камери у мене були десь із шестирічного віку, і я насолоджувався їхнім застосунком. Але із Polaroid з'явилася ціла нова можливість спонтанності, яку, я гадаю, деякі люди зараз починають перевідкривати, як вони перевідкрили музику на вінілі".

"Усі кажуть: ой, діти більше не цікавляться фізичними предметами, вони не хочуть книжку, чи газету, чи CD. Але ці ж діти пошкодують про це, коли стануть старшими: коли тобі 25, ти мусиш визнати, що телефон, який здається зараз таким чудовим, одного дня стане вчорашньою технологією, і на багато цифрових зображень, які ми зараз маємо, буде складно чи навіть неможливо дивитися".

На думку Вендерса, характер технології є частиною її естетики. "Гадаю, люди, які поглянуть на ці зображення, побачать у них власну красу. Кольори, створені у процесі, просто чудові, та й монохромні зображення також привабливі".

Режисер показує на одну чорно-білу фотографію: "Це термінал Хобокена у Нью-Йорку, 30 років тому я знімав тут фільм під назвою «Блискавка над водою». Цих місць уже немає".

Довгий час фотографії зберігалися у холодильнику Вендерса, звідки потім перемістилися у коробки з-під сигар.

"Але вони унікальні: вони існували лише одного разу, і немає жодних негативів, з яких можливо зробити копії. Через сорок років вони здаються справжньою цінністю".

Вендерс пригадує, що у ті часи нова модель Polaroid чи якась технічна новинка були чимсь на кшталт чергового випуску техніки Apple сьогодні.

"Тож коли з'явилася sx-70, ми були щасливі отримати її якнайшвидше, щоб використати у фільмі "Аліса у містах" (Alice in the Cities, 1974. -Ред.)", - пригадує режисер.

На виставці в Лондоні по колу програється сцена із "Американського друга", де, за словами Вендерса, "Денніс Гоппер винаходить селфі на камеру Polaroid".

Камера Polaroid ставала в пригоді і на знімальному майданчику. "У ті часи не було можливості відтворення відео, і відзняті кадри ви могли побачили тільки через три дні. Тож камера Polaroid була справді корисною для налаштування кадру".

Але у 1980-х Вендерс повністю залишив Polaroid. "Я починав займатися фотографією серйозніше і став використовувати великогабаритні камери", - пояснює він.

Проте він зберіг усі свої старі камери Polaroid, і навіть нещодавно подарував одну із них Патті Сміт, коли у неї виникли проблеми із її камерою.

На думку Вендерса, простота і дешевизна сучасної цифрової фотографії знищила значну частку творчості у ній.

"Для професійного фотографа настільки просто робити сотні чи навіть тисячі зображень певного обличчя чи сцени, і звісно деякі з них будуть хороші, а решта - зітруться. Це перетворюється у безликий, промисловий процес".

"Фотографія Polaroid була миттєвою, але вона все ще була пов'язана із первісною ідеєю фотографії. У крадіжці зображення в світу завжди було щось священне".

Виставка "Миттєві історії: "полароїди" Віма Вендерса" проходитиме у лондонській галереї Photographers' Gallery до 11 лютого 2018 року.