Убий в собі фрілансера, сходи в кафе без Wi-Fi

"Без таких місць, - пише Ольденбург, - людина залишається самотньою в натовпі. Єдиний передбачуваний соціальний наслідок технологічного прогресу - це те, що люди дедалі більше віддаляються один від одного".

Джоді Вален і її чоловік Філ Меррик стали безпосередніми свідками цього соціального відчуження у своєму кафе August First, розташованому в штаті Вермонт на північному сході США.

Люди приходили, ставили на стіл свої ноутбуки і годинами сиділи немов приклеїні до них.

"Коли ми відкривали August First, зовсім не розраховували, що тут пануватиме тиша", - говорить пані Вален.

Тому в 2012 році вони відмовилися від Wi-Fi, а в 2014 році заборонили відвідувачам користуватися ноутбуками.

Пережити ці зміни виявилося непросто, і деякі клієнти висловили своє невдоволення (в основному у коментарях в інтернеті).

Однак загалом реакція на такі зміни була позитивною. А надто, обсяг продажів у закладі виріс на 20% в порівнянні з минулим роком.

Проте не можна ігнорувати той факт, що в кав'ярнях багато хто хоче саме працювати, а не спілкуватися.

За даними організації Global Workplace Analytics, з 2005 року кількість американців, які працюють з дому - а часто з кафе, бо вдома це робити незручно - зросла на 103%.

Це означає, що 3,7 млн ​​працівників не менше від половини свого робочого часу проводять поза офісом. І ці цифри ще не враховують приватних підприємців, 22% з яких працюють "з дому".

Ця тенденція вже стала світовою. За даними опитування Ipsos/Reuters, приблизно кожна п'ята людина в світі працює з дому.

Особливо популярним це явище стало в Латинській Америці, Азії та на Близькому Сході. Тоді як в Угорщині, Німеччині, Швеції, Франції, Італії та Канаді популярно менше.

Джеф Ексел з міста Коламбус, штат Огайо, вважає, що під час відвідування кафе людина має отримувати особливі враження. Разом зі своєю дружиною Лорен Каллі він володіє кав'ярнею під назвою Fox in the Snow, де бездротового інтернету ніколи не було.

Пан Ексел зазначає, що сьогодні що завгодно можна замовити додому. Жити в самоті ніколи не було так зручно, тому похід в кафе має бути способом розважитися і поспілкуватися з іншими.

"Я хотів створити кав'ярню, де ніколи не буде нудно, - каже він. - Щойно ви увійдете, відчуєте, що тут зібралася одна величезна сім'я".

Маленькі стимули

Пан Ексел і пані Каллі взяли на роботу комунікабельних баристів. А ще вони зробили барну стійку трохи нижчою, щоби заохочувати відвідувачів до розмов, і прибрали цінники з кондитерських виробів, щоби гості ставили більше питань.

Сьогодні в Fox in the Snow приходять представники абсолютно різних соціальних груп Коламбуса - від студентів до батьків з дітьми і держслужбовців.

Пан Ексел вважає, що суспільству просто необхідні місця, де люди можуть нарешті відірватися від своїх гаджетів. "Щира розмова - це щось святе", - вважає він.

На думку Ольденбурга, такі "місця для неофіційних зустрічей" в розвинених цивілізаціях набувають величезного значення.

За їхньої відсутності зникає почуття приналежності до колективу. Людина - істота соціальна, і їй просто необхідно спілкуватися.

Кафе без Wi-Fi - або "треті місця" - відкривають таку можливість.

У найближчі місяці в Kibbitznest відбудеться серія дискусій за участю професорів з університету Чикаго. Пан Костінер сподівається, що йому вдасться відкрити книжковий клуб, і готовий здати частину кафе в аренду для проведення інших заходів.

Все це він робить для того, щоби перетворити своє кафе на справжній громадський центр, де люди можуть відпочити від останніх досягнень технічного прогресу. Здається, йому це вдається.

"Особисто для мене це місце - центр суспільного життя міста, - каже Радж Чопра, який кілька тижнів тому привів в Kibbitznest двох своїх дочок, Ніну і Ніккі. - Весь вечір вони просиділи за столом, граючи в [настільну гру] Clue".

"Це просто безцінно", - додає він.

Прочитатиоригіналцієї статті англійською мовою можна на сайтіBBC Capital.