Неземна краса: таємне життя морського сміття
На перший погляд здається, що на фотографіях шотландської фрідайверки Джейн-Енн Гілкрист зображені невідомі глибоководні істоти. Але, якщо уважно роздивитися зображення, стає зрозуміло, що це аж ніяк не містичні створіння.
Поліетиленовий пакет, що розкладається у воді, викинута шапка і сплутана в клубок рибальська сітка. Ці знімки зроблені на глибині 15 метрів.
Джейн-Енн каже, що її фотографії схожі на психодіагностичний тест Роршаха, у якому те, що ти бачиш на картині, залежить від твого душевного стану в даний момент.
Художниця з Единбурга, яка захоплюється зануреннями без будь-якого обладнання останні 15 років, каже, що кожна її фотографія абсолютно унікальна і зробити такі самі ще раз неможливо.
"Я намагаюся вловити щось, що буде неможливо знайти наступного разу в цьому ж місці, при такому ж освітленні, у такому самому вигляді", - розповідає Джейн-Енн.
"Нелегко знаходити такі кадри тоді, коли пливеш у досить складних умовах в шотландських водах. Течія весь час грається цими предметами та мною", - пояснює художниця.
Фрідайвінг - це підводне плавання із затримкою дихання. Фрідайвери занурюються під воду без балонів з повітрям і акваланга. Однак без доброго гідрокостюму фрідайверам на східному узбережжі Шотландії не обійтися.
"Нам потрібен гідрокостюм, для того щоб зберігати тепло", - пояснює Джейн-Енн.
За словами пані Гілкрист, вона досвідчений фрідайвер, однак підводне фотографування, коли ти перебуваєш у воді без запасу кисню, створює додаткові труднощі.
"Мені треба вибрати місце, вибрати композицію, попрацювати над нею, отримати те, що я хочу, і дістатися на сушу. І весь цей час треба стежити за тим, скільки повітря у мене залишається в легенях", - розповідає мисткиня.
Вона занурюється під воду на узбережжі Шотландії разом зі своїм напарником. Її найулюбленіше місце для дайвінгу - район мису Сент-Еббс, на узбережжі Бервікшир.
Щоб зробити фото, вони працюють під водою більше ніж по чотири години.
"Я намагаюся дати людям можливість побачити те, що бачить моя свідомість, коли я під водою", - розповідає фотограф.
"Деякі роботи - це фотографії об'єктів, які опинилися у воді через забруднення довкілля. Саме ці роботи викликають багато питань: як сміття опинилося там, і як зробити так, щоб його не було", - говорить Джейн-Енн.
Але іронія полягає в тому, що на її фотографіях сміття, якого не повинно бути в морі, здається чимось гарним і витонченим.
"Це іронія, з якою я граюся. Людей більше не вражають фотографії куп сміття. А мої фотографії розраховані на триваліше існування, і я хочу, щоб люди їх обговорювали", - пояснює мисткиня.
